Стасик Матей – Пінгвін та Півень

Пінгвін та Півень

байка

Прийшов Пінгвін з Атлантиди до нас в Україну,
Бо багато він чув усього про оцю країну.
Іде собі по дорозі… і бачить тварину,
Яка дивно поглядає на вербу, калину…

Ось підходить він, питає:  – Що ти робиш, друже?
– Відійди ти, курко синя, хочу їсти дуже!
– Я не курка кольорова, я Пінгвін, я – сила!
– Що за муха, курчаточко, тебе укусила!

– Як ти смієш, півню дикий, мене ображати!
– Іще раз мене розсердиш, можу й поклювати!
Дивна ти якась, пташино. Може, хочеш гречки?
Ну, не сердься, будь ласкава, бо знесеш яєчко.

– Слухай, півню, не кажи так за мою особу!
Бо пінгвін я королівський і такого ж роду,
як і ти, та, наче гетьман, з чудо-булавою…
От іду в похід сьогодні…
– Не ходи за мною!

Розсердився пінгвін сильно, пішов відпочити
Заспокоївся поволі… трохи, роздивився квіти.
Та оглянув і Карпати, височенькі гори
І, звичайно, нашу гордість – наше синє море.

Поблукав по всій державі з самоваром тульським…
Познайомився з бараном, із конем гуцульським.
Бачить, півень вже знайомий… на калині… Боже!
Кричить:
– Людоньки, врятуйте!
…Бо злізти не може…

Підійшов пінгвін до нього й промовляє слово:
– Я за те, що ти знущався, не зроблю нічого…
Сиди собі на калині і бувай здоровий,
Пам’ятай, не можна  бути таким гоноровим!

Тож потрібно, любі друзі, тільки чесно жити,
Бути чемним і ласкавим, іншим не грубити.