Лінивий кухар

Жив на свiтi чоловiк.
Десять рокiв хлiб вiн пік.
Та буханець не вдавався,
Певно, трохи лінувався.

Все сидів біляс печі,
Ліпив з тіста калачі.
Враз пришла до нього бабця…
І калач нарешті вдався.

Замісила, запекла…
Ну, не хліб, а смакота!
Лінькуватий чоловiк
Лиш собі до цього пік.

Та тепер вiн вже людина!
В праці кожна мить, хвилина…
Вмілий кухар, його знають!
І рецепти прославляють.

Гороскоп

гумореска

В Азії жив собі китаєць,
Такий зубатий, як той заєць
Хотiв трохи вийти з хати
Та пішов собі гуляти.

І побачив на стовпi
Оголошення такі,
Що всі знають у Європi,
Про що йдеться в гороскопi.

Обійшов він всю Європу,
Всіх питав про гороскопи…
Люди з нього насміхались,
Навіть діти, й ті знущались,

І бабусi, й дiдусi,
Навіть дядько на таксі.
Враз зайшов він в суші-бар,
Бо вкусив у ніс комар.

Там китайцi теж сиділи,
Про своє щось гомоніли.
Він спитав про гороскопи.
А вони, щоб квіт Європи

Показав їм. Ну й бажання!
Хлопець виконав прохання.
Й друзi гарно розказали,
Що самі про зорі знали.

Так вони і подружились,
Разом довго веселились.
Ще, як кажуть у народi,
А, можливо, і в городі:

Пізнається друг в біді,
Не в цукерках чи в халві.

Хлопчик і два дяді

гумореска

Ішов учень собi з школи
І побачив перемови,
Як два дядька говорили,
Один одного ще й били.

Пiдiйшов вiн й запитав:
«Де тут тринадцятий квартал?»
Вони до нього повернулись,
Дивно якось усміхнулись.

«Цей квартал… там є хатина…
Геть іди, ти ще дитина!
Не втручайся в нашу справу,
Краще випий собі каву.

Хлопчик також усміхнувся,
В їхній бік він повернувся
І сказав:
«Я вже людина!
Не мала така дитина!

Але каву ще не п’ю…
Ідiть звiдси, бо поб’ю.
Заважаєте пройти,
Час мені ж додому йти».

«Як ти з нами розмовляєш,
Зовсім розуму не маєш?
«Я то маю… як сказати…
Вас не можу упізнати».

«Ну, це не твоя вже справа,
Буде ще для тебе вправа!»
Добре, хлопчик геть пiшов…
Бо синець би вже знайшов…

Краще, друже, тобi вчитись,
Ніж з пияками водитись!