Стасик Матей – Карапуз

Карапуз

гумореска

Йде маленький карапуз,
Він гладенький товстопуз.
По дорозі шкандибає,
Озеро він споглядає.

Весь у роздумах, аж мліє…
І чомусь не розуміє,
Хто у ньому там живе,
Чи там навіть риба є…

Ранець враз відкрив, втомився,
Речі власні роздивився…
Швидко вудку він дістав
Й сам собі таке сказав:

-Якщо тут хоч хтось живе,
Поплавець униз піде…
Як не буде же клювати,
Можна вудку викидати.

Жде хлопчина дві хвилини,
Потім… майже три години…
Починає шнур хитати,
Треба рибу підсікати.

Витягає… От, зараза!
Зловив, бідний, водолаза!
Й так злякався, закричав,
Що у озеро упав.

Водолаз не глузував,
Карапуза врятував.
і промовив до хлопчини,
Незозумненькій дитині:

-Тим, хто ніс усюди пхає,
Є табличка: Риб немає!

 

 

Стасик Матей – Новий рік

Новий рік

Новий рiк вже дуже близько,
Йде до вас у гості з блиском.
Усi граються, співають,
Один одного вітають.

Хтось ялинку прикрашає,
А хтось бабу вилiпляє.
Та завжди у цей лиш час
Є канiкули у нас.

Подарунки хай у дiм
Дiд мороз принісить всім.
Ще вiтаю вас зi святом,
Зичу радостi багато.

Проведiть його красиво,
Щиро, гарно й жартівливо!
І хай буде усе «клас»
В новорiчний новий час!

 

 

Стасик Матей – Лінивий кухар

Лінивий кухар

Жив на свiтi чоловiк.
Десять рокiв хлiб вiн пік.
Та буханець не вдавався,
Певно, трохи лінувався.

Все сидів біляс печі,
Ліпив з тіста калачі.
Враз пришла до нього бабця…
І калач нарешті вдався.

Замісила, запекла…
Ну, не хліб, а смакота!
Лінькуватий чоловiк
Лиш собі до цього пік.

Та тепер вiн вже людина!
В праці кожна мить, хвилина…
Вмілий кухар, його знають!
І рецепти прославляють.

Стасик Матей – Гороскоп

Гороскоп

гумореска

В Азії жив собі китаєць,
Такий зубатий, як той заєць
Хотiв трохи вийти з хати
Та пішов собі гуляти.

І побачив на стовпi
Оголошення такі,
Що всі знають у Європi,
Про що йдеться в гороскопi.

Обійшов він всю Європу,
Всіх питав про гороскопи…
Люди з нього насміхались,
Навіть діти, й ті знущались,

І бабусi, й дiдусi,
Навіть дядько на таксі.
Враз зайшов він в суші-бар,
Бо вкусив у ніс комар.

Там китайцi теж сиділи,
Про своє щось гомоніли.
Він спитав про гороскопи.
А вони, щоб квіт Європи

Показав їм. Ну й бажання!
Хлопець виконав прохання.
Й друзi гарно розказали,
Що самі про зорі знали.

Так вони і подружились,
Разом довго веселились.
Ще, як кажуть у народi,
А, можливо, і в городі:

Пізнається друг в біді,
Не в цукерках чи в халві.

Стасик Матей – Хлопчик і два дяді

Хлопчик і два дяді

гумореска

Ішов учень собi з школи
І побачив перемови,
Як два дядька говорили,
Один одного ще й били.

Пiдiйшов вiн й запитав:
«Де тут тринадцятий квартал?»
Вони до нього повернулись,
Дивно якось усміхнулись.

«Цей квартал… там є хатина…
Геть іди, ти ще дитина!
Не втручайся в нашу справу,
Краще випий собі каву.

Хлопчик також усміхнувся,
В їхній бік він повернувся
І сказав:
«Я вже людина!
Не мала така дитина!

Але каву ще не п’ю…
Ідiть звiдси, бо поб’ю.
Заважаєте пройти,
Час мені ж додому йти».

«Як ти з нами розмовляєш,
Зовсім розуму не маєш?
«Я то маю… як сказати…
Вас не можу упізнати».

«Ну, це не твоя вже справа,
Буде ще для тебе вправа!»
Добре, хлопчик геть пiшов…
Бо синець би вже знайшов…

Краще, друже, тобi вчитись,
Ніж з пияками водитись!

Борис Петровицький – Нова медицина

Нова медицина

 гумореска

В Міністерстві шум і гам;

Вислухав претензії,

Самозваним лікарям

Видають ліцензії

Виник враз великий бум

Від Мукачева до Сум.

Вже і Феня із Ірпеня

Роздає запрошення,

Ліпить оголошення:

“Всім вам буду до вподоби,

Бо лікую всі хвороби:

Епілепсію, суглоби,

Алкогольнії синдроми,

Зір, усякі переломи.

Більшо того (мені вдалося)

В лисих вже росте волосся…)

А віщуня – пані Клава

(прибула із Борислава)

В гущу з кави заглядає

І про вас усе вже знає

З фотки скаже про людину:

В чому, справа, де причина…,

Ця лікує менінгіт,

СНІД, проказу та рахіт.

Наша сваха – тітка Соня

(Що живе тепер у Херсоні)

В себе дома на балконі

З крейди ліки виробляє.

Кажуть: добре заробляє.

Хай живе “Нова наука”!

Скрізь прогрес у двері стука

Появилися “таланти”:

Ворожбити, хіроманти,

Чародії – дипломати,

Та ворожки, що віщують

Та довірливих “лікують”.

І лікарень їм не треба

Бо лікують просто неба

Мабуть в двадцять першім віці

Ми ідем в Середньовіччя.?!

Хоч не личить це поету

Розкажу вам по секрету,

Де лікуються самі

Славнозвісні знахарі:

Якщо в когось заболить,

В поліклініку біжить

Та в лікарню враз лягає…

Про чаклунство забуває!