Вовк і Лис

байка

Йдуть голодні вовк і Лис
Через поле, через хмиз…
М’яса вже три дні не їли,
Дуже-дуже зголодніли.

Обізвався раптом Лис:
– Як зробить собі сюрприз?
Хочу м’яса, хочу сала!
Ну, де вдача моя вдала?

Каже Вовчик: – Сил вже мало…
Утекло десь наше сало…
Підем разом у село,
Є там їжі «джерело».

Голод, братику, не тітка!
Нас трава харчує, квітка…
Кабана знайти потрібно!
На вагу він зараз срібла!

Дуже я люблю свинину
І смачненьку солонину!
Напакуємо в торбину!
Запасемося на зиму!

Я наїмся донесхочу,
Собі щастя напророчу!
А як лопну, то від сміху,
Що таку вже маю втіху!

Час ішов. Зима прийшла…
А розмова ще трива…
Довго Вовк і Лис блукали…
Теревенили, гуляли…

Тільки-но пришли в село,
Аж замерзло джерело…
А свиня у хаті… крик!
З неї вчинено шашлик…

Друзі за боки схопились
І за кісточку побились…
Шкода їм за м’ясо, сало,
Що поживи вже не стало…

Тож не мрійте просто так,
Як той Вовк і Лис-простак…
Треба діяти завжди,
До мети своєї йти!

Пінгвін та Півень

байка

Прийшов Пінгвін з Атлантиди до нас в Україну,
Бо багато він чув усього про оцю країну.
Іде собі по дорозі… і бачить тварину,
Яка дивно поглядає на вербу, калину…

Ось підходить він, питає:  – Що ти робиш, друже?
– Відійди ти, курко синя, хочу їсти дуже!
– Я не курка кольорова, я Пінгвін, я – сила!
– Що за муха, курчаточко, тебе укусила!

– Як ти смієш, півню дикий, мене ображати!
– Іще раз мене розсердиш, можу й поклювати!
Дивна ти якась, пташино. Може, хочеш гречки?
Ну, не сердься, будь ласкава, бо знесеш яєчко.

– Слухай, півню, не кажи так за мою особу!
Бо пінгвін я королівський і такого ж роду,
як і ти, та, наче гетьман, з чудо-булавою…
От іду в похід сьогодні…
– Не ходи за мною!

Розсердився пінгвін сильно, пішов відпочити
Заспокоївся поволі… трохи, роздивився квіти.
Та оглянув і Карпати, височенькі гори
І, звичайно, нашу гордість – наше синє море.

Поблукав по всій державі з самоваром тульським…
Познайомився з бараном, із конем гуцульським.
Бачить, півень вже знайомий… на калині… Боже!
Кричить:
– Людоньки, врятуйте!
…Бо злізти не може…

Підійшов пінгвін до нього й промовляє слово:
– Я за те, що ти знущався, не зроблю нічого…
Сиди собі на калині і бувай здоровий,
Пам’ятай, не можна  бути таким гоноровим!

Тож потрібно, любі друзі, тільки чесно жити,
Бути чемним і ласкавим, іншим не грубити.

свиня і корова

байка

дуже скаржилась корова,
що малі у неї брови
та що вже така стара,
що не має молока.

бачить йде собі свиня:
– ой яка гладенька я!
тільки сік і воду п’ю
і розваги всі люблю!

здивувалася корова:
– як це? глянь мені на брови…
не збагну… чом не ростуть?
підскажи, прошу, як буть!

а свиня їй промовляє:
трохи лінь гуляти гаєм…
барабанить дощик дрібно…
але схуднути потрібно…

на дієті я… страждаю…
лиш цукерочки вживаю.
фрукти й овочі не їм.
бо не вміщуся у дім.

– ой розумна, свинко, ти!
тут мудріших не знайти!
та скажи, мені як жити?
як же брови відростити?

так хочу омолодитись
і, звичайно, всім любитись!
бути гордістю держави,
в промінцях купатись слави…

– слухай дам тобі порадку,
рви собі повіки зранку…
брови будуть відростати,
зможеш гарною ти стати!

не забудь одне лишень:
їж цукерки кожен день!
щоб моднішою здаватись,
слід кросівочки придбати, –

вихвалялася свиня:
–  я змінила все вбрання!
схудну скоро, от, побачиш,
не люблю життя собаче…

буду дуже фігуриста
одягну разок намиста!
всі із заздрощів впадуть.
бо дієт не знають суть!

проходжався поруч кінь…
йшов під дерево, у тінь…
і розмову цю почув,
усміхнувся та шепнув:

–  льохо, що таке воркочеш,
іншим голову морочиш,
ти й мене вже погубила,
шкіру й кісточки лишила.

слухав я твою дурницю!
їв овес собі, травицю
й був, як справжній слон товстий…
а тепер – як кліщ худий!

варто думати завчасно,
не всіх слухать одночасно.
знай же вибрати пораду
і прийняти все до ладу.