Ведмідь і сова

байка

Раз купив Ведмідь лопату,
Та пішов свій сад сапати…
Так сапав, що сили втратив,
І на золото натрапив.

Це побачила сусідка,
Названа ведмедю тітка,
Скарб весь оком охопила,
В серце заздрість підступила.

І наблизилась хитренько,
І промовила скоренько:
-Якби я знайшла (знітилась),
То б з тобою поділилась

А ведмідь мовчав, мовчав…
Потім сильно закричав
-Що ж це, тітко, за слова,
В тебе ж мудра голова!

Я б так само все з робив.
Скарб з тобою розділив.
Забирай же половину.
Кращу побудуй хатину.

Будеш жити, не тужити
І нічого не робити,
Довго спати і гуляти
Та поради всім давати.

Розізлилася сова
-Цього мало й на дрова!
Не куплю я навіть лійки
За такі малі копійки.

Дай мені ще трошки більше
І тобі не буде гірше!
Ти же знаєш свою тітку,
Добросовісну сусідку.

-Добре, ось… бери ще трішки,
А в придачу меду діжку.
Будеш точно краще жити,
Чай солодкий тільки пити

-Дуже дякую, сусіде,
Але знаєш, так не піде…
Дай іще… Усе віддай!
Ти прославиш рідний край!

Тут ведмідь вже побурів,
Почорнів і побілів
Мало з лавки не упав
І сердито їй сказав:

-В тебе жадібна душа!
Не дістанеш ні гроша!
Бо ти надто знахабніла,
Все забрати хотіла…

Не проси більш же нічого,
Не жадай добра чужого!
Забирай мою лопату
І сама іди сапати!

Тож потрібно, любі друзі,
Гарно жити в дружнім крузі.
Не жадній, не вимагай,
Зовсім заздрощів не май.

Коза

байка

Їде в потязі коза,
Дуже модна дереза…
Біля неї бегемот
Розкриває повний рот…

Він козі набрид вже, видно,
Тож промовила єхидно:
-Ти потворний, бегемоте!
Випий соку чи компоту.

Але він все ігнорує,
А коза ще більш нервує.
-Слухай, кізонько руда,
Симпатична, молода…

Зараз прийде провідник…
Без квитка ти мандрівник…
Він же викине тебе
Із двадцятого купе.

-Нащо мене виганяти ?
Довезуть нехай до хати…
Поки вони говорили
Контролери проходили…

Й ось питає чоловік
(Старкуватий вже на вік)
-Ви квиточки покажіть,
Куди їдете скажіть?

Враз коза заметушилась,
Дуже-дуже зажурилась…
Бегемот сидів спокійно
І в вікно дивився мрійно.

Прийшла з чаєм провідниця.
Він здригнувсь:
-Це молодиця!
Провідник їй каже:
-Ні!
Чай налийте лиш мені!

-На здоров’ячко, колего!
Щось робить з козою треба!
-Хай сидить. Не йти ж їй пішки…
Непорядна вона трішки.

Зараз ми їй пробачаєм,
Але вдруге вже впізнаєм.
Беріть приклад з бегемота,
Хоч і відкриває рота,

Вигляд в нього не важливий:
Вуха довгі, невродливий…
Та важлива доброта,
Чеснота, щирість, простота!