Стасик Матей – Новий рік

Новий рік

Новий рiк вже дуже близько,
Йде до вас у гості з блиском.
Усi граються, співають,
Один одного вітають.

Хтось ялинку прикрашає,
А хтось бабу вилiпляє.
Та завжди у цей лиш час
Є канiкули у нас.

Подарунки хай у дiм
Дiд мороз принісить всім.
Ще вiтаю вас зi святом,
Зичу радостi багато.

Проведiть його красиво,
Щиро, гарно й жартівливо!
І хай буде усе «клас»
В новорiчний новий час!

 

 

Стасик Матей – Лінивий кухар

Лінивий кухар

Жив на свiтi чоловiк.
Десять рокiв хлiб вiн пік.
Та буханець не вдавався,
Певно, трохи лінувався.

Все сидів біляс печі,
Ліпив з тіста калачі.
Враз пришла до нього бабця…
І калач нарешті вдався.

Замісила, запекла…
Ну, не хліб, а смакота!
Лінькуватий чоловiк
Лиш собі до цього пік.

Та тепер вiн вже людина!
В праці кожна мить, хвилина…
Вмілий кухар, його знають!
І рецепти прославляють.

Стасик Матей – Гороскоп

Гороскоп

гумореска

В Азії жив собі китаєць,
Такий зубатий, як той заєць
Хотiв трохи вийти з хати
Та пішов собі гуляти.

І побачив на стовпi
Оголошення такі,
Що всі знають у Європi,
Про що йдеться в гороскопi.

Обійшов він всю Європу,
Всіх питав про гороскопи…
Люди з нього насміхались,
Навіть діти, й ті знущались,

І бабусi, й дiдусi,
Навіть дядько на таксі.
Враз зайшов він в суші-бар,
Бо вкусив у ніс комар.

Там китайцi теж сиділи,
Про своє щось гомоніли.
Він спитав про гороскопи.
А вони, щоб квіт Європи

Показав їм. Ну й бажання!
Хлопець виконав прохання.
Й друзi гарно розказали,
Що самі про зорі знали.

Так вони і подружились,
Разом довго веселились.
Ще, як кажуть у народi,
А, можливо, і в городі:

Пізнається друг в біді,
Не в цукерках чи в халві.

Стасик Матей – Хлопчик і два дяді

Хлопчик і два дяді

гумореска

Ішов учень собi з школи
І побачив перемови,
Як два дядька говорили,
Один одного ще й били.

Пiдiйшов вiн й запитав:
«Де тут тринадцятий квартал?»
Вони до нього повернулись,
Дивно якось усміхнулись.

«Цей квартал… там є хатина…
Геть іди, ти ще дитина!
Не втручайся в нашу справу,
Краще випий собі каву.

Хлопчик також усміхнувся,
В їхній бік він повернувся
І сказав:
«Я вже людина!
Не мала така дитина!

Але каву ще не п’ю…
Ідiть звiдси, бо поб’ю.
Заважаєте пройти,
Час мені ж додому йти».

«Як ти з нами розмовляєш,
Зовсім розуму не маєш?
«Я то маю… як сказати…
Вас не можу упізнати».

«Ну, це не твоя вже справа,
Буде ще для тебе вправа!»
Добре, хлопчик геть пiшов…
Бо синець би вже знайшов…

Краще, друже, тобi вчитись,
Ніж з пияками водитись!

Іванка Сабадош – На лижах

На лижах

Із гори на лижах їду,
Треться вітер прямо в ніс.
Не повернусь до обіду,
Не відпустить мене ліс.
Ось ялинка щось шепоче
І рипить незвично сніг,
Потічок льодяник смокче.
Ця зима – пора утіх.
Із гори на лижах їду,
Недалеко вже мій дім.
Я киваю бабці, діду,
Діточкам знайомим всім.

 

Іванка Сабадош – Мамо

Мамо

 

Мамо, мамочко, матусю!
Я до тебе усміхнуся!
Ти для мене, наче квітка,
Зірка, пісня та лебідка.

Мамо, мамочко, матусю!
Знай, тобою я горджуся!
Ти, мов сонечко ранкове,
Чи люстеречко казкове.

Мамо, мамочко, матусю!
До твоїх долонь торкнуся.
Чуєш ти моє серденько.
За добро спасибі, ненько.

 

Стасик Матей – Ведмідь і сова

Ведмідь і сова

байка

Раз купив Ведмідь лопату,
Та пішов свій сад сапати…
Так сапав, що сили втратив,
І на золото натрапив.

Це побачила сусідка,
Названа ведмедю тітка,
Скарб весь оком охопила,
В серце заздрість підступила.

І наблизилась хитренько,
І промовила скоренько:
-Якби я знайшла (знітилась),
То б з тобою поділилась

А ведмідь мовчав, мовчав…
Потім сильно закричав
-Що ж це, тітко, за слова,
В тебе ж мудра голова!

Я б так само все з робив.
Скарб з тобою розділив.
Забирай же половину.
Кращу побудуй хатину.

Будеш жити, не тужити
І нічого не робити,
Довго спати і гуляти
Та поради всім давати.

Розізлилася сова
-Цього мало й на дрова!
Не куплю я навіть лійки
За такі малі копійки.

Дай мені ще трошки більше
І тобі не буде гірше!
Ти же знаєш свою тітку,
Добросовісну сусідку.

-Добре, ось… бери ще трішки,
А в придачу меду діжку.
Будеш точно краще жити,
Чай солодкий тільки пити

-Дуже дякую, сусіде,
Але знаєш, так не піде…
Дай іще… Усе віддай!
Ти прославиш рідний край!

Тут ведмідь вже побурів,
Почорнів і побілів
Мало з лавки не упав
І сердито їй сказав:

-В тебе жадібна душа!
Не дістанеш ні гроша!
Бо ти надто знахабніла,
Все забрати хотіла…

Не проси більш же нічого,
Не жадай добра чужого!
Забирай мою лопату
І сама іди сапати!

Тож потрібно, любі друзі,
Гарно жити в дружнім крузі.
Не жадній, не вимагай,
Зовсім заздрощів не май.

Стасик Матей – Коза

Коза

байка

Їде в потязі коза,
Дуже модна дереза…
Біля неї бегемот
Розкриває повний рот…

Він козі набрид вже, видно,
Тож промовила єхидно:
-Ти потворний, бегемоте!
Випий соку чи компоту.

Але він все ігнорує,
А коза ще більш нервує.
-Слухай, кізонько руда,
Симпатична, молода…

Зараз прийде провідник…
Без квитка ти мандрівник…
Він же викине тебе
Із двадцятого купе.

-Нащо мене виганяти ?
Довезуть нехай до хати…
Поки вони говорили
Контролери проходили…

Й ось питає чоловік
(Старкуватий вже на вік)
-Ви квиточки покажіть,
Куди їдете скажіть?

Враз коза заметушилась,
Дуже-дуже зажурилась…
Бегемот сидів спокійно
І в вікно дивився мрійно.

Прийшла з чаєм провідниця.
Він здригнувсь:
-Це молодиця!
Провідник їй каже:
-Ні!
Чай налийте лиш мені!

-На здоров’ячко, колего!
Щось робить з козою треба!
-Хай сидить. Не йти ж їй пішки…
Непорядна вона трішки.

Зараз ми їй пробачаєм,
Але вдруге вже впізнаєм.
Беріть приклад з бегемота,
Хоч і відкриває рота,

Вигляд в нього не важливий:
Вуха довгі, невродливий…
Та важлива доброта,
Чеснота, щирість, простота!

 

Марина Штефуца – В горах

В горах

3D, с элементами растворения

В горах становится любой мыслителем и мимом,
Искателем пророчества, кочевником да магом…
Туда идёшь ты, как домой… к родителям любимым…
И там остаться хочется отшельником Сантьяго…

А сотни певчих голосов негаданно-нежданно
Творят одну симфонию имперскую отменно.
Благоухание лесов, как ладана, дурмана,
Воссоздаёт гармонию вселенскую мгновенно…

Костёр ажурный лечит стресс, депрессию, волненье
Наедине с природою божественной… мистичной…
Тропинки – в глубину небес… в импрессию… в прозренье…
Душа полна свободою естественной… первичной…

По пояс тучи, как трава, игривая нередко…
Ручьи сверкают прядками кудряшечек прекрасных…
На скалах – ветра тетива незримая, барсетка…
И звёздочки охапками… ромашечек алмазных…

В тексте растворено два стихотворения:

1.

В горах становится любой мыслителем,
Искателем пророчества, кочевником…
Туда идёшь ты, как домой… к родителям…
И там остаться хочется отшельником…

А сотни певчих голосов негаданно
Творят одну симфонию имперскую…
Благоухание лесов, как ладана,
Воссоздаёт гармонию вселенскую.

Костёр ажурный лечит стресс, депрессию
Наедине с природою божественной…
Тропинки – в глубину небес… в импрессию…
Душа полна свободою естественной…

По пояс тучи, как трава игривая…
Ручьи сверкают прядками кудряшечек…
На скалах – ветра тетива незримая…
И звёздочки охапками… ромашечек…

2.

В горах становится любой
Искателем пророчества…
Туда идёшь ты, как домой…
И там остаться хочется…

А сотни певчих голосов
Творят одну симфонию…
Благоухание лесов
Воссоздаёт гармонию.

Костёр ажурный лечит стресс
Наедине с природою…
Тропинки – в глубину небес…
Душа полна свободою…

По пояс тучи, как трава,
Ручьи сверкают прядками…
На скалах – ветра тетива
И звёздочки охапками…

 

12 ноября 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Иванка Сабадош – Новогодняя ёлка

Новогодняя ёлка

На ветках шары и снежинки,
Снежинки из белой бумаги.
Гирлянды – как нить паутинки,
Вокруг серпантина зигзаги.
Верхушки цветная каёмка
Сверкает и манит контрастом.
Лесная красавица – ёлка
Сегодня в наряде прекрасном.