Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

 

Жив собі в горах парубок. Як його звали – ніхто точно не знає досі. А керував краєм у ті далекі часи підступний Правитель Лісу. Він заманював людей у хащі і відбирав статки. Одного разу хлопчина повертався із ринку, де продав останню сорочку, щоб купити хліба старенькій хворій матері. От Лісовик і напав на нього. Та парубок був відважним і відбив атаку хазяїна гір.
– Як тебе звуть? – запитав він хлопця.
– Не скажу. Як відгадаєш, забирай усе, що маю, але якщо ні, то ти віддай мені своє майно, – усміхнувся юнак.
– Гаразд, – погодився Правитель Лісу і почав розмірковувати. – Він хоробрий, умілий, сміливий, терпеливий. Якщо взяти перші літери із цих слів і скласти докупи, то вийде – ХУСТ.
–  Ні, – весело сказав парубок, але мені сподобалось це ім’я.
Розлючений володар вирвав із корінням дуба і хотів його скинути на хлопця, але юнак мав надприродною силу і перехопив дерево у повітрі та скинув на Лісівника. Ледь вибрався хазяїн цієї місцини з-поміж гілок і, налякавшись, втік в угорські степи.
Наступного дня хлопчина взяв кількох товаришів, і вони разом розшукали скарби Правителя Лісу та роздали всім краянам. З того часу люди почали називати місцевість, де це трапилось Хустом. А згодом серед лісу виросло ціле місто, оточене з усіх сторін горами. Більше ніколи злий господар не навідувався до колишніх володінь.

*Це казка, не легенда і не реальна історія.

 

 

Іванка Сабадош – Метеорит

Метеорит

Жив собі хлопчик Андрійко. З народження він був хворим і не міг ходити. Які тільки лікарі не намагалися зцілити його, та марно.  Мама багато плакала і молилась за здоров’я сина. А хлопчик все лежав і не в силах був звестися із ліжка. Ночами він любив дивитися на мозаїку зоряного неба.
І от одного разу Андрійко побачив, що в повітрі летить щось блискуче, мов діамант. Круглий камінчик врізався у вікно і впав прямо на ковдру. Хлопчик взяв у руки невідомий предмет. Він був гарячим і приємним на дотик.
– Що ж це? – промайнуло в голові Андрія. – Може, ліхтарик, щоб світити у кімнаті?
– Ні, я метеорит, – обізвався камінь.
– Але ж звідки ти знав, що я подумав? – здивувався хлопчик.
– Бо я можу читати думки і прилетів до тебе, щоб допомогти. Загадай будь-яке бажання і воно здійсниться.
– Справді? Тоді я хочу, щоб мама завжди була вдоволеною і посміхалася, – повеселішав Андрійко.
– Ти добрий хлопчик, думаєш про інших, а не про себе. Що ж, хай буде по-твоєму. – промовив метеорит і, ніби сніжинка, розтанув у темряві.
Вранці Андрійко прокинувся і вперше в житті встав із ліжка. На це до кімнати увійшла мама.
– Сину, ти ходиш! Яке щастя! – зраділа вона. – Більше ніколи я не буду нудьгувати і журитися. Відтепер у нас все буде гаразд.
Посмішка матусі була, наче сонячний промінець, ніжною та привітною і син зрозумів, що його мрія збулася.

 

 

Іванка Сабадош – Казка про собачку і котика

Казка про собачку і котика

 

Жив був собі собака Бім. Одного разу його прогнав з дому господар, бо чотирилапий захисник двору був уже дуже старим.
Пішов песик блукати містом і побачив котика.
–    Як тебе звати? – спитав він.
–    Мурчик, – відповіло кошеня.
–    А де ти живеш?
–    Ось у цьому будинку, – замурликав Мурчик. У мене дуже добра господиня. Хочеш, я тобі її покажу?
–    Так, – зрадів Бім.
Друзі зайшли до хати. Їх зустріла привітна дівчинка Таня.
–    О, який красивий чорний песик. Візьму його собі. Гадаю, Мурчику веселіше буде. Разом їстимуть, гулятимуть, бавитимуться.
–    Бачиш, яка чудова у мене хазяйка. Ти ж не проти того, щоб жити у нас, правда?
–    Звичайно, – вдоволено махав хвостиком Бім і торкався язичком руки Тані.
В цю мить прийшли батьки дівчинки.
–     Мамо, тату,  у нас новий член сім’ї з’явився.  Дивіться, який красень! – щасливо кинулася до дверей Тетянка.
Батьки тільки усміхнулись. Вони давно обіцяли донечці собаку, але ніяк не наважувалися купити.
–    Його Мурчик привів, –  радісно сповістила Таня.

Василь Андрійцьо – Карпатський чардаш

Карпатський чардаш

(уривок)

Повість про кохання на 2 дії, 2 картин, з прологом і епілогом.

                                      ПРОЛОГ

Поволі згасає світло… І відразу наростає шум танцювального залу, де проходить свято інтернаціональної       дружби,   згодом вигуки: “Дружба”,  “Дружба”, Оплески.

Голос. Призами за краще виконання “Чардаша” нагороджується марічка Ізай та Іван Горої. (Оркестр грає туш, оплески і вигуки: Друж-ба! Дружба! Дружба!!!)

                                     На сцену вибігають збуджені юнак і дівчина.

(more…)

Борис Петровицький – Світланка

Світланка

(оповідання)

Бій стихав. Зранена земля поступово відходила від страшного напруження.

Бійці стрілкового батальону капітана Безінчука були змучені до краю. Ця проклята ділянка, це зоране на зяб велика поле, де вони займали оборону, спочатку всім сподобалалася. Навряд, чи німці нанесуть головний удар на такому  не  вигідному  для  них рубежі.   А  якщо  і полізуть, то в цій багнюці їм буде несолодко. Та солдати помилялися.

(more…)

Іван Губаль – Лист до сина

             Лист до сина

            (Оповідання)

У неділю Іван Васильович Левко з дружиною Оленою на вулицю не виходили. Сиділи вдома. Виглядали    листоношу.   День  роком  здавася,   бо чекали з нетерпінням вістачки від сина. Хвилини відчувались надто повільно, наче стрілки годинника переміщальсь в зворотній  бік. Прояснилось обличчя в Івана Васильовича тоді, коли побачив у дверцятах воріт листоношу.

-Скажіть, чи листа нам несете?- кинув назустріч дівчині.

-Несу. Але за листа треба танцювати, – жартувала та.

(more…)

Олександр Сливка – Проценти

Проценти

(оповідання)

           Від якогось часу завелось таке,що майже кожна п’ятниця для баби Сікані приносилаякусь несподіванку – звичайно, немилу.    Син,   невістка, внук –уже наперед боялися п’ятниці через бабину біду.

           Цієї п’ятниці – сьогодні – баба встала, протерла водою очі, і стала молитися. “Найперше вгодити Богу, а потім якусь бабрачку собі шукати в хаті”   –  працювала  думка   одночасно    з тонкими, дугою складеними губами,які скакали, автоматично шепчучи молитву. При молитві працювали і маленькі рухливі очі: бігали по хаті. Збігавши всю хату, баба стрілила ними в стелю.

(more…)