Беру слова і думи не із книг…
Беру слова і думи не із книг
І не від зір далеких і холодних.
Солоний піт і сіль пекуча в них
Принижених, обкрадених, голодних.
Із пороху земного беру їх,
З тупого болю, що жере поволі,
Із повеней лихих, із невинних гірських сліз,
Від кожної розтоптаної долі.
Черпаю їх у гаванях печалі,
В травневому кипучому саду.
І як апостолів, шлю іх в далекі далі,
Куди я тільки в правнуках дійду.
Із віри в день, в якому Сонце сяє,
Висушуючи роси в очах,
Та всі серця у лагоді купає,
В яких не тенькне безнадії страх.
Лише тоді із сяйва зір, з роси
Візьму слова. Печалі в них не буде.
Тузі не місце посеред краси,
Де сміх цвіте, живуть щасливі люди.
Залишити коментар