Сонечко сховалось

Сонечко сховалось

За овечку-хмарку…

-Яриночко, шукай!

Доки вона почекала

Хмарка вже і пострибала.

Сонечко сховалось

За старі смереки…

-Яриночко, знайди!

Доки вона оглядалась

І смерічка засміялась.

Тут тихенько сонце

Стрибнуло у річку…

-Яриночко, знайшлось?

Мчить Яринка, а воно

Вже пірнуло аж на дно.

Нарциси

Нарциси, нарциси ростуть біля Тиси

В долині широкій цвітуть на весні.

Нарциси, нарциси, під Хустом нарциси

Такі беззахісні, в сльозах чи в росі?…

Заплакала пишна жоржина

Заплакала пишна жоржина:

-У вазу твою не хочу!

Мій хлопчику, ти не губи мене,

Нехай на землі я росту.

Блакитні дзвоники

Блакитні дзвоники скотились з неба.

Так тихо лагідно дзвенять, дзвенять до тебе.

Дзвіночки, дзвоники: – Дзінь-дом!

Це дзвонить дзвоник нам з сонечком обом.

Хризантеми

Хризантеми із-під снігу виглядають,

На життя надію не втрачають.

Хоч весна далека, але мила

Хризантам серденька обігріла.

Десять жилок чашечки вушанки

Десять жилок чашечки вушанки

Нігтики пелюсток… А листки

Обіймають ноги, зігрівають ноги

Серед сосон вічних і серед весни.

Волошкові озерцята

Волошкові озерцята сині-сині

Вранці словами блищали при стежині.

Їм так боляче і плачуть: – Не топчіть!

Не по житечку, по стежці ходіть.

Зірочки-сестрички

Колисала мати-нічка

Зір-сестричок.

У самім шовковім небі

Колисала…

Вже вони й закрили вічка,

А в колисочку смерічка

Заглядала –

Про вовчиська злого-злого

Казкувала,

Зір-крихіток у колисці

Так лякала!

Так лякала!…

  Дзень-дзелень

Дзень-дзелень!

Дзень-дзелень!

Розпочало сонце день.

Вмило вічка золоті

У замріяній ріці.

Ніжки втерло росою

І джерельною водою

-Прокидайтеся усі!

Дзень-дзелень!

Дзень-дзелень!

Розпочало сонце день!

 Розмова з ромашкою

-Ну чому твоє волосся

Біле-біле, наче сніг? –

Запитала раз Олеся

Дуже лагідно її.

А Ромашка повернулась,

Поклонилась, посміхнулась

І сказала: – Підожди

До далекої зими –

Влітку в мене волосинки,

А зимою це – сніжинки!