Іванка Сабадош – Динозаврики

Динозаврики

Де жили маленькі динозаврики?
Серед жита, проса, або м’яти?
Може, мушлю мали, наче равлики,
І у неї йшли ночами спати.

Що же їли добрі динозаврики?
Чи дружили з ними антилопи?
Бавились із ким у нетрях Африки,
Азії, Америки, Європи…

Де літали милі динозаврики?
Над гаями, ріками, лісами?
Чи у вирій, начебто журавлики,
Мандрували прудко небесами?

Ви були такими, динозаврики,
Наче літаки в аеродромі!!!
Ваші очі світлі, як ліхтарики,
Я малюю фарбами в альбомі.

*Малюнок Іванки Сабадош “Динозаври”, акварель

Іванка Сабадош – Намалюю собі Пегаса

Намалюю собі Пегаса

 

Намалюю собі Пегаса
І літати навчу по хаті,
Одежину пошию з квітів,
Наготую смачних салатів.

Намалюю собі Пегаса,
Буду з ним кожен день гуляти,
Та змайструю із вати ліжко,
Певно, десь у своїй кімнаті.

Намалюю собі Пегаса,
Причепурю чоло алмазом,
Заплету мрії всі у гриву…
Будем вчитись у школі разом…

(more…)

Иванка Сабадош – В лошадиной гриве

В лошадиной гриве

 

В лошадиной гриве
Звёздочки из хлопка,
Солнца тёплый лучик
Да луна, как лодка.

В лошадиной гриве
Музыка природы,
Бабочки лесные,
Сладкий дух свободы.

В лошадиной гриве
Ландыши, душица,
Не догонит даже
Жеребца жар-птица.

В лошадиной гриве
Целый мир огромный.
Конь же так прекрасен,
Ловкий и проворный.

В лошадиной гриве
Радуга большая,
Свежесть небосклона
И роса святая.

В лошадиной гриве
Ураган со свистом…
Прикоснуться – счастье
К волосам пушистым…

(more…)

Иванна Сабадош – Кошка и мышка

Кошка и мышка

Кошка поймала мышку
В комнате, под диваном
И за мячом вприпрыжку
Бегали вместе, рядом.

Кошка кормила мышку
Хлебом, печеньем, сыром,
Угощала малышку
Кексом, филе, инжиром.

Кошка любила мышку,
Не обижала вовсе,
Ей подарила книжку,
Прокатила на мопсе.

 

Іванка Сабадош – Рідний Київ

Рідний Київ

Рідний Київ – моя столиця,
Рідна-рідна земля свята.
Тут народних легенд скарбниця,
Гімн співають самі вуста.

Рідний Київ – моя держава!
Миле все, гомонить Дніпро…
України геройська слава
І у душах людей добро.

Рідний Київ – колиска мови,
Починається в нім наш рід.
Тут найвищі усі будови,
Яскравішим здається світ.

Іванка Сабадош – Метелик

Метелик

 

Трапилась біда
У метелика:
Він зламав крило
Біля скверика.

Небо почало
Дощем плакати,
Вітерець стогнав
Поміж маками.

А метелик ліг
Землі в ліжечко.
Відчувало біль
Навіть літечко.

Та хлопчина біг
За веселкою,
Заліпив крило
Він наклейкою.

І метелик знов
Диво-феєю
Закружляв собі
Над алеєю.

 

Іванка Сабадош – Осінь

Осінь

Осінь фарбує світ
Пензлем своїм барвистим,
Листя спадає з віт,
Ранок стає імлистим.

Вчаться дощі стрибать
З неба на міст, бруківку,
Знову птахи летять
В дивну свою мандрівку.

Осінь зриває квіт,
Вітер гуля опришком.
Дивиться з хмар, як кіт,
Сонце руденьке нишком.

Іванка Сабадош – Батьківщина

Батьківщина

 

Кожна пташка має пісню
І гора – свою вершину,
Річка – воду чисту прісну,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

Кожна квітка має корінь,
Кожна стежка – середину,
Жовте листя має осінь,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

Кожна зірка має форму
І пшениця – насінину,
Кожна станція – платформу,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

 

Іванка Сабадош – Сім кольорів


Сім кольорів

Дощик тихо плаче,
Всюди сльота.
Райдуга, неначе
Кладка свята.

Буря десь у серці
Здавлює гнів.
У одній веселці
Сім кольорів.

Хмара, ніби лебідь,
Лине в політ,
Коромисло в небі
Скрашує світ.

Сонце у люстерці
Між берегів.
У одній веселці
Сім кольорів.

Біля стежки скраю
Яблуні квіт.
Стрічечка із раю –
Бога заві́т.

Покажу я неньці
Диво віків,
Бо в одній веселці
Сім кольорів.

 

 

 

Іванка Сабадош – Україна

Україна

 

У барвистім буйноцвітті
Київ зіркою іскриться,
Бо найкраща в цілім світі
Наша рідная столиця.

Мрії небом оповиті
І пісні лунають всюди,
Бо найкращі в цілім світі
Роботящі наші люди.

Ще й пташини перелітні
Знають – тут їхня родина,
Бо найкраща в цілім світі
Наша рідна Україна.