Ласло Гайду: «Для творчої людини головне – не зрадити собі й мистецтву»
Однією з найголовніших ознак людської сутності є здатність до творчості. Візантійський філософ XIV ст. св. Григорій Палама навіть наголошував на тому, що людина, яку створив Господь за власним образом і подобою, вища за ангелів, бо, маючи тіло, може творити подібно до свого Небесного Батька. Богоподібна людина – це художник, поет, письменник, композитор, який черпає натхнення від свого Первообразу.
Цікаво, що між творчістю митців і творчістю апостолів, авторів Євангелій, існує одна визначальна спільність, яку характеризує слово «натхнення». Якщо написане не натхнене Богом, воно не має священної ваги справжньої істини, і якщо творчість людини не натхненна Творцем, вона не має в собі тієї буттєвої глибини, яка єднає мистецький твір зі свідомістю читача, слухача чи глядача. У цьому випадку немає тих внутрішніх містичних струн, які відкривають глибини досвіду і розуміння життя.
– Творчість – це шлях самопізнання, осягнення премудростей Господніх, – вважає член Національної спілки художників України, очільник дитячої авторської художньої школи Ласло Гайду. – Якщо немає натхнення на духовному рівні, то штучна його імітація, замінена іміджевими трюками, є марною справою. Відсутність внутрішнього пульсу неможливо компенсувати ідеями.
Слід зазначити, що релігійні мотиви художника займають дійсно далеко не другорядне місце у творчості. Багато робіт Л.І.Гайду показують різні сторони людського існування, розкривають глибини Всесвіту. Автор любить малювати дерев’яні церкви, старовинні храми, культові споруди, у нього чимало творів на різдвяну та пасхальну тематику. До цього ж майстер пензля привчає й своїх учнів, вихованців авторської школи.
– Щороку школярі пишуть ікони: спочатку на склі, потім маслом. – зауважує Ласло Іванович. – Крім того, ми багато працюємо з писанками, вивчаємо це старовинне й надзвичайно цікаве мистецтво наших предків. Діти повинні збагнути, що культурний розвій нації чи окремої людини визначають процеси, які відбуваються у сфері духу. Умберто Еко називав це «духовним станом». Який духовний стан народу, така його культура! Який духовний стан митця, такий і плід його творчості. Від акценту, який народ ставить у вихованні нащадків: на культивуванні духу нації чи на вихолощенні духовного з усіх сфер життя, таку культуру і одержує, культуру життя, розвитку і добробуту, або ж – смерті, деградації і злиднів.
Сам Ласло Гайду є надзвичайно багатогранною особистістю. Упродовж різних творчих періодів стилістика художника постійно еволюціонувала, трансформувалася, набирала ваги і довершеності. Він вигартував у мистецькому вогні більше тисячі творів, які експонувалися на багатьох престижних виставках як в Україні, так і в Росії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Значну частину доробку живописця становлять твори монументальної об’ємно-просторової пластики, виконані для громадських інтер’єрів, які досі оздоблюють фасади крамниць, лікарень та дозвіллєвих центрів у багатьох населених пунктах Закарпаття. Його пензлю притаманна естетичність в найрізноманітніших знаково-асоціативних проекціях. Митець дивує нестандартним мисленням, прагненням дійти до суті нешаблонними шляхами. Найцікавішим у процесі творення прекрасного він вважає життя барв, їхнє поєднання і гармонізацію. За мольбертом художник відходить від буденності, вкладаючи у кожен мазок часточку власної душі. Самі ж роботи, здається, випромінюють невидиму енергію, радують око барвистими образами, надихають творчо зростати, відкривають світ гармонії та краси. Навіть якщо на полотні зображено суцільну стихію плям і переплетених чи паралельно вібруючих ліній, все одно вони проникають у всі шари підсвідомості і зачаровують…
Відкриваючи художника через споглядання його витворів, ми ніби пізнаємо самих себе. Власне, торкаємось тих потаємних струн свого єства, які попри соціальні й економічні негаразди не втрачають здатності звучати космічною музикою Вічності. Тож не перестаємо дивуватися таланту й невичерпній енергії митця, який уже понад п’ятдесят років наповнює свої полотна світлом доброти, радості, глибокої мудрості. Його пейзажі, натюрморти, побутові сцени, вихоплені з гущі життя, утверджують гармонію Людини з Природою, Богом, єдність із Всесвітом.
Іще за радянських часів часи художник обрав собі шлях, який поєднував в одній композиції простір і вакуум, час і дію, що здавалося, не узгоджувалося з загальноприйнятими законами образного й предметного ряду. Деталі його композиційних творів – навколо нас, і кожна – своєрідний цикл, процес, розвиток, образ природи, людини, з її характером, психологією, філософією, вищим духовним початком.
Талант Ласло Гайду живиться з сакрального джерела народної творчості. Сюжети вертепів, колядок, народних казок і легенд відкривають ніби інший вимір реальності, де гори чи полонини вступають у духовні й тілесні стосунки з верховинцями. Художник пропускає життя через призму філософського сприйняття, змушує замислитись над земним сьогоденням, повірити в існування вищих цінностей. Уміле варіювання світлом відкриває неповторне багатство тонів і півтонів, у яких домінує жовто-золотистий – колір сонця, пшениці й хреста на фоні блакитного небосхилу. Бо й справді, полотна Л. Гайду вбирають у себе сяйво світил, духмяні пахощі землі, безмежність карпатського виднокола.
– Кожен митець – це маленька фабрика з переробки зовнішнього світу. Навіть художник-початківець всмоктує в себе довкілля (у всіх розуміннях слова) разом з повітрям, енергетикою, емоціями і трансформує у продукт своєї діяльності. – переконаний Л.І.Гайду. – Для творчої людини головне – не зрадити собі й мистецтву.
Слід зазначити, що майже сотня вихованців художника продовжили навчання у вищих навчальних закладах, обравши відповідний творчий профіль. Стопами майстра пензля пішла й донька Ласло Івановича Вікторія, а також онучка Вероніка. Щороку учні авторської школи стають переможцями різноманітних обласних та всеукраїнських конкурсів з образотворчого мистецтва.
Біографічна довідка
Ласло Іванович Гайду народився 7 вересня 1944 року в м. Ужгороді. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва та Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у Львові. З 1977 року є членом Спілки художників України.
У творчому доробку митця три десятки персональних виставок, кілька сотень колективних. У 1999 році Л.І.Гайду присвоєно кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії», а з 2000 року – «Вчитель-методист». Започаткував одну з перших в Україні авторську дитячу художню школу.
Марина Штефуца
Обізнаний читач не подивує зі згадки тут традицій давньої української літератури, а насамперед – української барокової поезії з її так званими курйозними віршами, вишуканими і незвичайними за формою, з поєднанням зорових і слухових елементів, з фігурними віршами найрізноманітнішого вигляду, як також з віршами-раками, які однаково читаються з обох боків, акровіршами, у яких зашифровано додатковий зміст, віршами-лабіринтами і так далі.
Авторка розробила декілька технік об’ємних літературних творів. Головні з них – розчинення, коли у «головному» вірші можна знайти одну або кілька розчинених поезій, та зіставлення – коли два тексти читаються, як один твір, або як два різні. Крім того, зустрічаємо у збірці поєднання класичного європейський сонета із японським та застосування 3D техніки до акровіршів.
