Валентина Шебела – В дорозі

В дорозі

Гіркотою пахне осінь –

Чи то від болю, чи з жалю,

Що вже на скронях біла просінь,

А я ще все тебе люблю.

Мить весняна вже далеко

Через осінні йду стежки.

“Злети у небо, мов лелека!”-

Запрошують мене пташки.

Хрумтливе листя … Ліс руденький

Жбурляє жмені кольорів,

Здалека чути дзвін тихенький.

Він затишок в душі створив.