Курка і Ластівка

байка

Горда Курочка ходила,
Черв’ячків собі ловила.
Весь курятник куткудаче,
Що ластівки прибули наче…

Цілу зиму десь літали,
Десь собі відпочивали.
А на весну повернулись,
В чорні шати одягнулись.

З новим пір’ячком прийшли…
Й де ж таку красу знайшли?
Посідали на тин хутко
Ластівочки привселюдно.

Від курей вони спитали:
-А самі ви де бували?
Ластівка одна сказала,
Що над морем пролітала,

Над полями, над лугами
Над високими лісами,
Сил чимало змарнувала,
Та у незвіданих тих далях.

Курка мовила:
-Дурня!
Мандрувати можу й я!
Ось, і тин перескочу,
І все зроблю, що схочу!

Я вам, Ластівко, не вірю!
Самотужки все провірю!
побуваю в світі всьому…
Потім повернусь додому.

Ось… і Курка розігналась,
Крилами вмить розмахалась…
Через тин перестрибнула
І за все уже забула…

У пилюку закотилась,
У калюжі забруднилась…
Закрутилась голова,
Знепритомніла вона.

Дві години пролежала,
Ледь на власні ноги встала….
До курятника пішла,

Ледве-ледве шлях знайшла…

Вся смердюча, у багнюці,
Пір’я видерте і куце…
Каже Ластівці:
-Це жах!
Була і ваших я краях…

Там, крім сміття, трясовини
І нема нічого… глина!
Нащо вам туди летіти?
Не ростуть там навіть квіти!

Там нема полів, морів,
Гір кудлатих та степів!
Й роду нашого нема!
Перевірила ж сама!

Ластівка відповідає:
-Там краса! Гарніш немає!
В цілім світі не знати!
Чи була там точно ти?

Курка гордо повернулась,
Хитро Ластівці всміхнулась:
-Сидіть вдома всі ви краще,
Що зове напризволяще?

Куркою не треба бути…
Успіх слід в трудах здобути.
Тож літайте краще ви,
Як розумні ластівки!