Жираф
Блукав стежкою Жираф,
Амбітний, гордий, наче граф.
І побачив, що йде слон:
Обличчя кисле, як лимон.
Тож довгошиїй підійшов,
Незвично хитро, кіт немов…
Одразу гучно запитав:
– Чи ти сусiда мого знав?
А слон до нього повернувся,
Широко йому всміхнувся:
– А який в тебе сусід?
Ти розкажи мені, як слiд.
– Тобі повідаю я, брате,
Будь непохилим лиш, солдате,
Бо є в нього молодиця,
Така хитра, як лисиця.
Хотів я звістку розказати,
Не знаю лиш, як її звати…
Самотньо тут один блукаю,
Новини та плітки збираю.
Добре, що тебе зустрів…
Я усім це розповім…
Ну, бувай, я вже пiду,
Потiм я тебе знайду.
І пiшов жираф гуляти,
Слон – сусіда же вітати.
Назбирав букет ромашок
Й заспiвав, як зграя пташок…
От i настрiй появився!
Слон з сусiдом подружився.
П’ють лимонний сік і ром
За одним вони столом.
Молодять усі вiтали
Й на весiллi погуляли…
Тож… потрібно лиш дружити,
Щоб на світі добре жити.
Залишити коментар