Зимонько, зимо!
Зимонько, зимо! Пекрасна і чиста!
В білій одежі приходиш у місто.
Хай замерзає глибокая річка,
Дітям рум’янці малюєш на щічках.
Снігом пухнастим дороги вкриваєш
Зимонько, зимо! Ти з вітром співаєш.
По небу плывёшь, как лодка,
Похожа чуть-чуть на рыбку.
А облачко, как из хлопка,
Скрывает твою улыбку.
Ты в комнату смотришь нежно,
Приносишь в ладонях вечер.
Тебе между звёзд не тесно?
Тебя не качает ветер?
То круглая ты, как блюдце,
То тоньше столовой ложки.
К тебе бы хоть раз коснуться.
Мешает стекло в окошке.
Я люблю, коли в наряді білому
Гори, скелі, верховинські хащі.
Хоч без ліку міст у світі цілому,
Та для мене Хуст лише найкращий.
Милі серцю ріки з водоспадами,
Едельвейси, папороть, багаття,
Та зірки, що світяться гірляндами
І, звичайно, рідне Закарпаття.
Наша мова зветься солов’їною,
Прапор – жовта стрічка у блакиті.
Я пишаюсь дуже Україною,
Бо живуть в нас люди працьовиті.