Іванка Сабадош – Зимонько, зимо!

Зимонько, зимо!

 

Зимонько, зимо! Пекрасна і чиста!
В білій одежі приходиш у місто.
Хай замерзає глибокая річка,
Дітям рум’янці малюєш на щічках.
Снігом пухнастим дороги вкриваєш
Зимонько, зимо! Ти з вітром співаєш.

Іванка Сабадош – Ялинка

Ялинка

 

Я ялинку наряджаю,
Їй пісні свої співаю.
На красуні, мов троянди,
Дощик, вогники-гірлянди.
Кульку вішаю на гілку
І зоринку на верхівку.
Ось цукерка, намистинка…
Як царівнонька, ялинка!

Иванна Сабадош – Новый год

Новый год

Скоро, дети, Новый год,
Он с подарками идёт.
Жду большое торжество
И, конечно, Рождество.
В доме ёлка и шары,
Много-много мишуры,
В мандаринах весь поднос.
Будет праздник, Дед Мороз!

 

Іванка Сабадош – Сніжинки

Сніжинки

Виріза зима сніжинки
Не з паперу, а з хмаринки.
Всі вони пухнасті, білі,
Як пелюсточки із лілій…
І ажурні мають коси,
Не страшні для них морози.

 

 

Иванна Сабадош – Снеговик

Снеговик

 

Мир, как будто из песка!
Я леплю снеговика.
Вот уже овал для тела,
Ком большой качаю смело!
Голова, как смайлик круглый,
Из морковки – нос набухлый,
Рот – монеты, только решки,
Глазки – вкусные орешки
Ручки – палочка, метёлка.
Хорошо, что рядом ёлка!

 

Іванка Сабадош – Миколай

Миколай

 

Вже зима вкриває снігом,
Рученьки доріг.
Миколай іде із міхом
До дітей усіх.
Він розносить подарунки:
Іграшки книжки…
У вікно кладе пакунки,
Прямо в чобітки.

 

Иванна Сабадош – Луна

Луна

 

По небу плывёшь, как лодка,
Похожа чуть-чуть на рыбку.
А облачко, как из хлопка,
Скрывает твою улыбку.

Ты в комнату смотришь нежно,
Приносишь в ладонях вечер.
Тебе между звёзд не тесно?
Тебя не качает ветер?

То круглая ты, как блюдце,
То тоньше столовой ложки.
К тебе бы хоть раз коснуться.
Мешает стекло в окошке.

 

Іванка Сабадош – Їжачок

Їжачок

 

Їжачка зустріла я у лісі,
Наколола яблучко на плечі
І дала йому грибочків вісім,
Хай несе додому, до малечі.

А іще горішком пригостила,
Пирогами, кексами з пакунків.
До родини, звісно, відпустила
У короні з диво-подарунків.

 

Іванка Сабадош – У рідному краї

У рідному краї

У рідному краї
Шумлять водограї,
До неба смерічки,
У хмар білі щічки.

У рідному краї
Цвiтуть молочаї,
Зірки, як родзинки,
Колиби – хатинки.

У рідному краї
Найкращі врожаї,
Трава соковита,
Дощі, мов із сита.

У рідному краї
Ще й вітер співає
Пісні солов’їні
Моїй Україні!

 

 

Іванка Сабадош – Я пишаюсь дуже Україною

Я пишаюсь дуже Україною

Я люблю, коли в наряді білому
Гори, скелі, верховинські хащі.
Хоч без ліку міст у світі цілому,
Та для мене Хуст лише найкращий.

Милі серцю ріки з водоспадами,
Едельвейси, папороть, багаття,
Та зірки, що світяться гірляндами
І, звичайно, рідне Закарпаття.

Наша мова зветься солов’їною,
Прапор – жовта стрічка у блакиті.
Я пишаюсь дуже Україною,
Бо живуть в нас люди працьовиті.