Історії для лінивих читачів…Не дарма слова мають дуже великий вплив на людей… В декількох словах вміщається ціла історія, драма, чи навіть трагедія життя… Читаючи їх, відчуваєш біль, жаль, смуток, чи розчарування… От я й подумав, а чим я гірше Хемінгуея!? Чому би не спробувати свої сили у цьому сегменті? Адже “стислість – сестра таланта”. Пропоную Вашій увазі 20 моїх коротких історій, які, я думаю, теж не залишать Вас байдужими… МІНІАТЮРИ (ДРАМАТЮРИ) Я кожного вечора проводив її… Поглядом… Спальня… Двойне ліжко… Я сплю один… З мене ніхто не тягне ковдру… Коридор… Одна пара кімнатних тапок… Пацієнт не міг почути свій діагноз… Вони завжди разом… Ще з утроби… Я почув голос… Він звучав у голові… Я взяв кусень хліба… Із землі… Я натис на гальма… Стрілка спідометра не впала… Йому вручили орден Героя України… Посмертно… Машиніст бачив людину… А вона його – ні… Земля наближалась… Але пілот не радів… -Коханий, я вагітна! -Ось гроші на аборт… Солдат хотів, але не міг обняти дружину… Він задавав питання, і сам на них відповідав… Чоловік поїхав у відрядження… Назавжди… Продам нирку… Терміново… Атеїст за годину польоту вивчив “Отче наш”… Я її люблю… Але любов не взаємна… Вода була у кружці… Та не було кому подати… Автор: Міша Стан |
Михайло Стан – Історії для лінивих читачів…
Михайло Стан – Я – Волноваха
Я – Волноваха
Вся Україна в печалі,
А Європа знову мовчить…
“Що з нами буде далі!?” –
Внутрішній голос кричить…
Доки ми будемо терпіти –
Терористи вбивають нас!
Гинуть люди, гинуть діти,
За що?! За Донбас?
За ЛНР і ДНР
Людей сотні повмирали,
Може зрозумієте тепер –
Новоросію самі Ви обрали…
Навіщо стріляти “Градами”?
Та і по кому!? По своїх!
І хоч за це не будете за гратами,
Та це перед людьми і Богом гріх!
Нічого святого у Вас немає,
Нема і Божого страха,
Брат брата вбиває –
#ЯВолноваха …
Зупиніться поки не пізно,
Поки ще є, заради кого…
Подивіться, я прошу Вас слізно,
Бо потім не залишиться нікого!!!
Та усім, усім байдуже,
Що Україна наша гине.
Комусь це вигідно, і дуже,
Вбивати населення невинне…
… Жовтий автобус, сині занавіски –
Від нього лиш одна руїна…
Це не по ТСН погані звістки –
Це розстріляна наша Україна…
Михайло Стан – Колишній
КОЛИШНІЙ (КОли лиШНІЙ)
А ти тепер всі ночі
Моли Всевишнього,
Щоб глянути у очі
Свого колишнього.
Ти потім зрозумієш,
Що він був не лишній,
Та вернути не зумієш,
Бо для тебе він колишній…
Ти ночами сидиш в онлайні…
Одна у своїй спальні…
Кожну наступну хвилинку
Обновляєш його сторінку.
Навколо самотність дише,
А він тобі усе не пише.
І ти сама не смієш писати –
Боїшся, не знаєш що сказати.
Так просидиш всю ніч…
Твоя гордість погана річ,
Просто будь ти простіша,
Може ще вернеться Міша…
Ти плачеш ночами у подушку –
Він був ближчий за подружку.
Ховаєш сльози від своєї мами,
Усім кажеш що нічого між вами.
Та знай, дитинко, серце не забуло,
Як тобі колись з ним добре було.
Він був кращий, ніж інші…
Та пізно уже – не вернути Міші!
Ти знаєш номер його дому,
Ти маєш номер телефону,
Та не робиш першого кроку,
Хоч минуло уже біля року.
Ти рада би його побачити,
Ти готова все йому пробачити…
За одне його слово “привіт”
Ти віддала би ввесь світ!
Тільки щоб він твоїм був,
Щоби образи всі забув.
Тобі не вистачає його почуття,
Без нього пусте твоє життя…
Послухай ти мене тепер сюди,
Ти без нього в’янеш, як квітка без води.
Він був для тебе справжнім ідеалом!
Зробила так даремно ти з Михайлом…
Дивишся його фото в телефоні,
“А” подарунок стискаєш у долоні,
Згадуєш його щиру усмішку,
Та, на жаль, уже не вернеш Мішку…
© Copyright Михайло Стан 2014
м. Київ, 03 січня 2014 р.
