Могила січовика
За селом, у полі, біля річки
посадив хтось дві стрункі смерічки,
А між ними хрест поклав високий,
Що стояв край шляху одиноко.
Під хрестом виднілась чорна брила
І барвінком вквітчана могила.
Повідали, бо в броні за волю
Січовик поліг там серед поля.
В матері він був одна-єдина
Дорога кровиночка-дитина.
Прийде мати, з горенька поплаче,
Тільки чорний ворон десь закряче,
Та ще тишком-нишком, серед ночі,
Лились рясно слізоньки дівочі.
А як вранці сонечко засвітить,
Запашніють на могилі квіти
Та про мужню душу молодечу
Щовесни там солов’ї щебечуть.
