У рідному краї
Шумлять водограї,
До неба смерічки,
У хмар білі щічки.
У рідному краї
Цвiтуть молочаї,
Зірки, як родзинки,
Колиби – хатинки.
У рідному краї
Найкращі врожаї,
Трава соковита,
Дощі, мов із сита.
У рідному краї
Ще й вітер співає
Пісні солов’їні
Моїй Україні!
Я люблю, коли в наряді білому
Гори, скелі, верховинські хащі.
Хоч без ліку міст у світі цілому,
Та для мене Хуст лише найкращий.
Милі серцю ріки з водоспадами,
Едельвейси, папороть, багаття,
Та зірки, що світяться гірляндами
І, звичайно, рідне Закарпаття.
Наша мова зветься солов’їною,
Прапор – жовта стрічка у блакиті.
Я пишаюсь дуже Україною,
Бо живуть в нас люди працьовиті.
Де жили маленькі динозаврики?
Серед жита, проса, або м’яти?
Може, мушлю мали, наче равлики,
І у неї йшли ночами спати.
Що же їли добрі динозаврики?
Чи дружили з ними антилопи?
Бавились із ким у нетрях Африки,
Азії, Америки, Європи…
Де літали милі динозаврики?
Над гаями, ріками, лісами?
Чи у вирій, начебто журавлики,
Мандрували прудко небесами?
Ви були такими, динозаврики,
Наче літаки в аеродромі!!!
Ваші очі світлі, як ліхтарики,
Я малюю фарбами в альбомі.
*Малюнок Іванки Сабадош “Динозаври”, акварель
Наш стяг – колір неба та барви пшениці,
Пісні закарпатські лунають із вуст.
Чотири вкраїнські на мапі столиці:
То – Київ, Львів, Харків та гордий наш Хуст.
Монгольська орда нас тримала в облозі,
Та вільний народ не позбавити крил.
Ми чесно живем. Наша віра – у Бозі.
Господь додає і відваги, і сил.
Ми з цегли чуттів будували країну,
Хрестила любов її кров’ю в серцях.
Дізнався весь світ про Карпатську Вкраїну,
Бо мужність бійців – до звитяжності шлях.
Руїни фортеці – історії свідки,
Минулого тіні на схилі крутім.
Усі тут рідня, наче дерева вітки,
Ми не забуваємо батьківський дім.
Намалюю собі Пегаса
І літати навчу по хаті,
Одежину пошию з квітів,
Наготую смачних салатів.
Намалюю собі Пегаса,
Буду з ним кожен день гуляти,
Та змайструю із вати ліжко,
Певно, десь у своїй кімнаті.
Намалюю собі Пегаса,
Причепурю чоло алмазом,
Заплету мрії всі у гриву…
Будем вчитись у школі разом…
В лошадиной гриве
Звёздочки из хлопка,
Солнца тёплый лучик
Да луна, как лодка.
В лошадиной гриве
Музыка природы,
Бабочки лесные,
Сладкий дух свободы.
В лошадиной гриве
Ландыши, душица,
Не догонит даже
Жеребца жар-птица.
В лошадиной гриве
Целый мир огромный.
Конь же так прекрасен,
Ловкий и проворный.
В лошадиной гриве
Радуга большая,
Свежесть небосклона
И роса святая.
В лошадиной гриве
Ураган со свистом…
Прикоснуться – счастье
К волосам пушистым…
Кошка поймала мышку
В комнате, под диваном
И за мячом вприпрыжку
Бегали вместе, рядом.
Кошка кормила мышку
Хлебом, печеньем, сыром,
Угощала малышку
Кексом, филе, инжиром.
Кошка любила мышку,
Не обижала вовсе,
Ей подарила книжку,
Прокатила на мопсе.
Рідний Київ – моя столиця,
Рідна-рідна земля свята.
Тут народних легенд скарбниця,
Гімн співають самі вуста.
Рідний Київ – моя держава!
Миле все, гомонить Дніпро…
України геройська слава
І у душах людей добро.
Рідний Київ – колиска мови,
Починається в нім наш рід.
Тут найвищі усі будови,
Яскравішим здається світ.
Трапилась біда
У метелика:
Він зламав крило
Біля скверика.
Небо почало
Дощем плакати,
Вітерець стогнав
Поміж маками.
А метелик ліг
Землі в ліжечко.
Відчувало біль
Навіть літечко.
Та хлопчина біг
За веселкою,
Заліпив крило
Він наклейкою.
І метелик знов
Диво-феєю
Закружляв собі
Над алеєю.
Осінь фарбує світ
Пензлем своїм барвистим,
Листя спадає з віт,
Ранок стає імлистим.
Вчаться дощі стрибать
З неба на міст, бруківку,
Знову птахи летять
В дивну свою мандрівку.
Осінь зриває квіт,
Вітер гуля опришком.
Дивиться з хмар, як кіт,
Сонце руденьке нишком.
.
Хустське літературно-мистецьке об’єднання "Верховинська плеяда"
© 2024 Хустське ЛМО "Верховинська плеяда" · RSS записів · RSS коментарів