Іванка Сабадош – Молитва

Молитва

Господи, завзято
Я молюсь Тобі,
Щастя дай багато
Людям на землі.
Квітів розмаїття
Пестить хай серця
Відверни жахіття,
Будь нам за Отця.

Іванка Сабадош – Митець

Митець

Л.І.Гайду

Ви вчите дива творити,
Розмовляти із зорею.
Всі бажання відтворити
Пензлем, фарбами, душею.
Ви вчите ловити вітер,
Колір, простір відчувати,
З вами можна із без літер
Власну казку написати.

 

 

Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

Як нарцисове намисто,
Квітне наше рідне місто.
Обіймають його гори,
Прикрашають трав узори.
Рідний край здається раєм,
Навіть Тиса тут співає.

Іванка Сабадош – Першій вчительці

Першій вчительці

Д.Б.Нодянош

Ти лагідна, наче мати,
Волосся – немов пшениця,
А очі, як неба шати,
Твій голос – гірська криниця.
Ти учиш, як треба жити,
Ведеш у собор науки.
Неначе весняні квіти
Твої теплі ніжні руки.

 

Діана Білецька – Будем вчити звірів мову

Будем вчити звірів мову

 

Давай разом із тобою
Будем вчити звірів мову,
Хто в болоті каже: Ква!
На ставочку кряче: Кря!

Один білий, другий сірий,
Як в бабусі ґелґотіли,
Про що жук жужжить в траві,
Як курличуть журавлі.

Є ще звірі, що ричать,
Є співають і шиплять,
Та усі в казках вони
Розмовляють, як і ми.

1. Коза

В мене ріжки й хвостик є,
Я – коза і кажу: Ме-е!
І люблю я пободатись,
З дітками також погратись…

Молочко корисне маю,
Всіх ним гарно пригощаю
І не бійтеся мене,
То співаю я так: Ме-е!

2. Курочка

Коли знесу яєчко
Репетую: Ко-ко-ко!
Щоб тобі його щоранку
Готували до сніданку.

Ще у курочки багато
Є малесеньких курчаток
І коли даєш пшоно
Дружно всі кричать: Ко-ко!

3. Собака

Хтось у гості завітав
Песик грізно зразу ж: Гав!
Щоб ніхто до хазяїв
Не зайшов бува чужий.

І малесенькі щенята
Теж уміють вже гарчати,
Та ще ловлять тільки ґав,
Бо смішне те їхнє: Гав!

4. Кішка

Киця треться у рукав
Каже лагідно: Мяу! Мяу!
Мабуть хоче молочка,
Чи ковбаски, творожка…

Ти скажи кицюні : Кац!
Не підлещуйся до нас,
Краще б мишку упіймала,
Ніж мурчати: Мяу! Мяу!

5. Миша

Сидить мишка у норі
Й весело пищить: Пі-пі!
Бо поки кицюня спала
Вона сиру собі вкрала.

Мишка хоч мала і сіра,
Та проворна і кмітлива
Й особливо уночі
Чути її тихе: Пі!

6. Кінь

Вчу я коника свого
Говорити: Іго-го!
Але він лиш іграшковий
Не збагне моєї мови.

Та в селі у дяді Васі
Є справжнісінький хвостатий
І як дядько скаже: «Но!»
Коник йому: Іго-го!

7. Вовк

Десь у темному ліску
Виє вовчик: У-у-у!
Бо не зміг собі спіймати
Хоч маленького зайчати.

Хотів з’їсти й поросяток,
І біленьких козеняток…
Та не вдалося йому
Ось тому і плаче: У-у-у!

8. Зозуля

Угадайте, хто в садку
Видає цей звук: Ку-ку!
Ну звичайно – це зозуля,
Безтурботна повітруля.

Ця матуся своїх діток
Підкидає в чужі гнізда,
А сама у холодку
Лиш виспівує: Ку-ку!

Діана Білецька – Колискова

Колискова

Гаю – гай, гаю – гай,
Спи, дитинко, засинай.
Хай летять між зір пісні
І веселі, і ясні.
Посміхайся уві сні,
Наче квітка навесні.

Гаю – гай, гаю – гай,
Спи, дитинко, засинай,
Хай казки впадуть між вій
Із твоїх тремтливих мрій.
Янголята біля скронь –
Бережуть хай тихий сон.

 

 

Діана Білецька – Серце і віра…

Серце і віра…

Серце і віра,
Безвихідь – надія,
Сльози і біль,
Зима – заметіль.

Пам’ять і вічність,
Цілунок – ніжність,
Гріх і бажання,
Весна – це кохання.

Щастя й хвилина,
Мати – дитина,
Думка і розум,
Літо – це грози.

Любов і душа,
Ніч – тишина,
Зависть й ненависть,
Осінь – це старість.

 

Діана Білецька – Помста

Помста

Вони не знали, що знайомство
Скінчиться їхнє так фатально,
Що доля їм готує помсту,
Яку здійснить вона негайно.

Ця зустріч була зі звичайних
У барі чи кафе, симпатія взаємна,
Що у кохання переросла у них,
Яке вони плекали так даремно.

І ось вже до весілля місяць може,
Весільна сукня біля неї на сидінні,
Яка ж вона щаслива, бачиш Боже,
Немов та вишня, що живе в цвітінні.

І мчать вони додому швидко-швидко,
Лише туман їм заважає сірий,
Що застеля дорогу і аж гидко,
Бо дощ рясний не зна своєї міри.

Він на секунду повернувсь до неї,
Щоб посмішку подарувать чарівну
І раптом віз із кіньми миті цеї
Їм перервав життя дорогу рівну.

Відкривши очі, він побачив маму,
Яка благала: ”Ти борися, сину,
Але, на жаль, твоя кохана …
Та я без тебе теж загину!”

Повіки стислись, мокрі і болючі,
В уяві її посмішка остання,
Вина за її смерть у серці мучить
І жить нема ніякого бажання …

 

Діана Білецька – Половина

Половина

Хтось у душу, як в кишені,
А думки всі поголені,
Серце геть глухе на доторк,
В ньому тільки синій морок.

День не день і ніч не ніч,
Спогад каплею із віч,
Дороге вино й свічки,
З вуст палкі слова-річки.

Всередині повний хаос:
Не забулось все, що зналось,
Так іде ота людина,
Що дійсно серця половина.

Діана Білецька – Самогубство

Самогубство

Краса – це вбивча сила,
Та ти хотів її!
Вона тебе і вбила,
Забрала мрії всі.

Зачерствіла душа тепер,
Загасли сині очі,
Ти, як романтик уже вмер,
Ти більше жить не хочеш.

Та й все життя – це лиш дорога
Додому, на роботу й навпаки…
Летить без зупинки швидка допомога,
Хтось плигнув з вікна на бруківки куби.