Пластилином рисую осень,
Помогать даже мама рада.
Небу холодно очень-очень
Может, солнце другое надо?
Пластилином рисую горы,
На берёзах, дубах накидки,
Как избушечки – мухоморы,
А дороги лесные – нитки.
Пластилином рисую утро,
Но туманы мои цветные.
Ветер тихо поёт как будто
Мне на ухо стихи чужие.
Я Пегаса хочу большого,
Полетать среди звёзд мечтаю,
Вороного хоть, хоть гнедого,
Мы б догнали с ним птичью стаю.
Я Пегаса хочу. Ну, очень!
Чтоб парить где-то над лугами,
Не была б нам помехой осень,
Солнца луч принесли бы маме.
Я Пегаса хочу! Мне надо!
На руках нас качал бы ветер!
Подошёл бы мне даже пони,
И любой даже конь на свете!
Я гімн любові, скрипка Страдіварі,
Ти – смик і всіх утіх діапазон.
Твої два сонця – щирі очі карі,
До них молюся, наче до ікон.
Можливо, ноти спалені дощенту,
На партитурі срібні краплі сліз,
Моє волосся – струни інструменту,
Торкнися ненавмисно русих кіс.
Готова бути камерним оркестром,
Терпіти біль і рани на спині;…
Солодку пісню пристрасті, Маестро,
Виконуй енергійно на мені;…
Темп обери та рівні інтервали,
Чуттєва гра майстерна до снаги…
Відчуть у лоні я жадаю шквали
Твоєї граціозної жаги.
Коли виросту велика,
Посаджу на небі квіти,
Щоб дорослі усміхались
І усі маленькі діти.
Коли виросту велика,
Вітер слухати навчуся,
Щоб раділа дуже мама
Та старесенька бабуся.
Коли виросту велика,
Зупиню дощі у лузі,
Щоб додому йшли спокійно
У негоду вірні друзі.
Коли виросту велика,
Поведе в світи стежина,
Я змайструю крила часу,
Щоб гордилася родина.
Коли виросту велика,
Розфарбую зорі срібні.
Будуть люди всі щасливі
На планеті нашій рідній.
(3D, у техніці розчинення. У тексті міститься розчинений вірш та однослівний багаторим)
1.
ти – серця ноти, звуки, крил метафора,
душі порив, анґіна, крик амбітності,
уламок щастя, муки, долі а;мфора,
сни, зрощені на стінах арки вічності…
чужі? ні, рідні, руки, певно, янгола
під ранок на колінах… хочуть ніжності…
а небо – хмар гектари перемірює…
вуста тремтять нервово… в невагомості…
дівочі марні чари? потяг… вірю, є!
мла дише загадково… гра свідомості?
густа трава Стожари нам затінює…
лоскоче гарячково ніч умовності…
тло світу – ризи Отчі нефарбовані…
клітин ядро шукаю… мить напруження …
із мрії ви;тік ночі… ми розковані…
сто вимірів до раю, піку збудження…
хвилин піщані очі неціловані
надії повертають про одруження…
2.
Розчинений вірш:
ти – серця ноти, звуки,
душі порив, анґіна,
уламок щастя, муки,
сни, зрощені на стінах…
чужі? ні, рідні, руки
під ранок на колінах.
а небо – хмар гектари,
вуста тремтять нервово…
дівочі марні чари?
мла дише загадково.
густа трава Стожари
лоскоче гарячково.
тло світу – ризи Отчі…
клітин ядро шукаю…
із мрії ви;тік ночі,
сто вимірів до раю…
хвилин піщані очі
надії повертають.
3.
Однослівний багаторим:
ти
душі
уламок…
сни
чужі
під ранок…
а
вуста
дівочі
мла
густа
лоскоче.
тло
клітин
із мрії…
сто
хвилин
надії…
PS Нічого особистого
(3D, у техніці зіставлення, у поезії розчино два окремі вірші)
Словоточить душа, у безодні холодного Всесвіту…
Півстрофою печальною імітую церковні музи;ки…
Я тобі вже чужа… і веду зі світлиною бесіду
За стіною астральною… мла нанизує дощ… на осики…
Пи;шу вперше листа… Не суди за негадане рішення….
Помагає Верни;гора розставляти трикрапками зорі…
Ми у різних містах… Це і перше, й останнє освідчення…
Не зустрітись у вимірах… Осягни букви-сльози прозорі…
Обпліта чорна цвіль однотонне рядно неба вічного,
Стежку вітру-гонителю застеляють цупкі виногради…
Як забути про біль? Згубні муки кохання трагічного…
Поясни, Вседержителю, чи існує життя після зради?
1.
Словоточить душа
Півстрофою печальною…
Я тобі вже чужа
За стіною астральною…
Пи;шу вперше листа…
Помагає Верни;гора…
Ми у різних містах…
Не зустрітись у вимірах…
Обпліта чорна цвіль
Стежку вітру-гонителю…
Як забути про біль?
Поясни, Вседержителю…
2.
У безодні холодного Всесвіту
Імітую церковні музики…
І веду зі світлиною бесіду…
Мла нанизує дощ… на осики…
Не суди за негадане рішення –
Розставляти трикрапками зорі…
Це і перше, й останнє освідчення…
Осягни букви-сльози прозорі…
Однотонне рядно неба вічного
Застеляють цупкі виногради…
Згубні муки кохання трагічного…
Чи існує життя після зради?
PS Нічого особистого
…А_стральне тіло но́чі пахне звабою…
…Б_ лизьки́й зв’язок між нами – соло ніжності…
…В_івтр жаги… за вазою з кульбабою…
…Г_ убами розчиняємось у вічності…
…Ґ_раалі мрій у стані невагомості…
…Д_аремно, що до неба дві молитви ще…
…Е_фект утіхи? Геть усі умовності!
…Є_ в мене ти… для чого жінці прізвище?
…Ж_иття нове́ у лоні? Стану мамою?
…З_ ірки́ – експерти сфери передбачення…
тИ_ окропи волосся, стегна магмою…
…І_ щастя оціни інтимне значення…
…Ї_ ство́ бо для закоханих облещення…
…Й_ мовірно, душі скріплені липучками…
…К_краплина поту, ніби спільне хрещення,
…Л_ ишається формальність із обручками…
…М_ожливо, ласка – тільки релаксація…
…Н_ а спи́ні жваво видряпай автографи…
…О_свідченню сприяє декорація –
…П_ підсвічники та ті́ней ієрогліфи…
…Р_ укою прихили одну галактику…
…С_ кажи, де серце місяця казкового…
…Т_ремтіння вій породжує романтику…
…У_ келихи налий вина медо́вого…
…Ф_ антазії вливаються у пестощі…
…Х_ мільні ми… Стільки м’якості у дотиках…
…Ц_ ілунки непідробні, зайві лестощі…
…Ч_ уттєвості сприяє бліц-еротика…
…Ш_ аліємо… напруги коронація…
…Щ_е трохи і екстаз накриє крилами…
…Ю_нацтва на канапі дефлорація…
…Я_ злякано…фарбую кров чорнилами…
Два медведя с шишками играли,
Ветер пел им песенки свои,
А деревья в небо упирались,
Облаков там толстые слои.
Не было совсем-совсем игрушек,
Правилам учила только мать,
Ели мёд они вместо ватрушек
И ручей любили догонять.
Бережно цветочки поливали,
Так хотелось сказок и чудес!
Два медведя с шишками играли
И казался им спортзалом лес.
Рисунок Иванки Сабадош “Два медведя”, пластилиновая аппликация.
(для мамы)
Моя мама очень любит луну
Золотая звёздочка
Просится в мой дом,
А луна, как лодочка,
В мареве ночном.
И окошко – рамочка
Словно для картин.
Сны цветные, мамочка,
Будто пластилин.
Вот бы в небо лесенку!
Облачка б лоскут!
Спой, родная, песенку,
Просто рядом будь.
Даже с травмой руки и плеча она прямо с больничной койки пошла в школу, чтобы выступить (хотя в это время официально была в больнице, мы просто сбежали). Кружилась голова, болела рука и спина, но она поднялась на сцену и исполнила свою роль, выступала с улыбкой и никто кроме родных не знал, как ей плохо.
Все, кому небезразлична судьба девочки, поддержите её, проголосовав за стихотворение “Крылья” по ссылке:
.
Хустське літературно-мистецьке об’єднання "Верховинська плеяда"
© 2024 Хустське ЛМО "Верховинська плеяда" · RSS записів · RSS коментарів