Літстудійці

Літстудійці

ІВАН ГУБАЛЬ

  літеретурознавець, прозаїк

Губаль Іван Іванович народився 19 січня 1931 року в селі Липча Хустського району Закарпатської області в селянській родині. Вчився і закінчив місцеву семирічку, Хустський культосвітній технікум (1951), українську філологію Ужгородського державного університету (1960).

Учителював у школах с. Вільшани па будівництві Теребле-Ріцької ГЕС, в Бороняві в семирічній школі, в Стеблівській середній школі, вихователем, учителем, заступником директора Хустської школи інтернату, директором Хустської СШ№2, директором районного будинку культури, редактором районної газети “Ленінська правда” , заступником редактора, завідуючим відділом листів міськрайонної газети ”Вісник Хустщини”. Майже два десятиліття очолював районне літературне об’єднання імені Дмитра Вакарова. Почав писати з середини п’ятдесятих років гуморески, замальовки, нариси, оповідання. У 1963 році написав драму “Дума про Гуцулку”, постановку якої здійснив молодіжний самодіяльний театр “Дзвіночок” Хустської школи-інтернату.

Окремими книжками вийшли краєзнавчий збірник “Хуст над Тисою” (1992), художньо-документальні повісті “Стежкою до світла” (1995) – про життєвий і творчий шлях олександра Маркуша, ”Зосталась надія”- про Олександра Сливку, “Нестерті сліди”- про Миколу Рішка, що ввійшли до книги “Дві долі” (1996), “Незагоєна рана”- про Дмитра Вакарова та “Гори чують його пісню”- про Василя Вовчка, обидві повісті надруковані вкнизі “З орлиної колиски” (1998), “Василева криниця”- про поета Василя Ігната та автобіографічна повість “Мій берег”, що ввійшли до книги “Слід на землі” (2000),  “Оберігач народних скарбів”- про відомого в Україні фольклориста, науковця, письменника Івана Хланту , “Володар мудрості народної” (2004)

Член Національної спілки журналістів України з 1972 року.

Помер 19 лютого 2004 р.

ОЛЕКСАНДР СЛИВКА

драматург,прозаїк

     Олександр Іванович Сливка народився 30 липня 1909 року вселі Золотарьові Хустського району Закарпатської області в селянській родині. Вчився в народній школі, закінчив Хустську гімназію (1931), екстернатом    Мукачівську уительську семінарію (1932), заочно історичний факульте Ужгородського державного університету (1952).Тривалий час працював в школах Хустщини та Тячівщини, у горожанській школі м. Тячева. У 1941 році домігся переводу на роботу в місто Хуст. Викладав історію в Хустській середній школі №1, згодом – в №3, звідки вийшов на пенсію.

       Попри основну учительську роботу вся його трудова діяльність була звязана з організацією драматичних гуртків, участю в них, керівництво ними.Понад десять років був актором Хустського народного театру,зіграв у виставах багато ролей. Почав писати літературні твори,коли навчався в гімназії.  Спочатку  писав  вірші,  маленькі   прозові мініатюри , потім оповідання, п’єси. Його твори друкувались на сторінках молодіжного журналу “Наш рідний край”. Окремими книжками вийшли п’єси “Святий Миколай” (1938), “Бородате непорозуміння” (1938), “Пташиний суд” (1944), збірка оповідань “Під солом’яною стріхою” (1943) збірк п’єс “Драматичні твори” (1999), збірка оповідань “Тепла осінь” (2001), книжечка спогадів “Минулося, та не забулось” (2001), роман “Широке” (2002).

         Член національної спілки письменників України з 1995 року.

БОРИС ПЕТРОВИЦЬКИЙ

Борис Ілліч Перовицький народився 9.07.1923 року в Молочанську Запорізької області.

Після закінчення школи рік навчався в Запорізькому Учительському інституті.Навчання перервала війна.

В складі артилерійського полку приймав участь у боях на Сталінградському, Центральному, 1-му Українському фронтах. Закінчив війну у Берліні.

Борис Петровицький нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після війни Борис Ілліч закінчив Дніпропетровський Університет (філологічний факультет).

Працював учителем, директором школи, викладачем в технікумах. Чверть віку викладав українську, російську та зарубіжну літеретуру в Хустському культосвітньому училищі.

Борис Ілліч блискучий педагог. Він захоплював студентів високим рівнем знань та своєю ерудицією.

Творчою писменницькою діяльністю зайнявся пізно. Першу свою пісню “Хусте чудовий” (композитор М. Фенцик) написав будучи в 50-річному віці.

Свої твори Борис Петровицький пише українською та російською мовами.

Написав біля 40 оповідань, в основному, мемуарного характеру, на воєнні теми. В його поезіях переважає фронтова та громадська лірика.

Добірки його поезій та оповідання друкуються на сторінках періодичної преси Хуста, Ужгорода, Києва.

Б. Петровицький член Хустського літературного об’єднання імені Дмитра Вакарова з 1980 року.

ВАСИЛЬ АНДРІЙЦЬО

 Народився 16 квітня 1942 року в Селі Нижнє Селище, Хустського району. Закінчив в рідному селі середню школу, згодом Хустське культурноосвітнє училище. Вищу освіту здобув В києвському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпатенка-Карого.

Шлях до театрального мистецтва розпочав в Хустському народному театрі, спочатку як виконавець юних героїв, згодом виступав в характерних ролях.

Його трудова біографія пов’язана з педагогічною діяльністю в культуроосвітньому училищі, а також на посаді завідуючогорайонним відділом культури, голови райкому профспілки працівників культури, директора обласних курсів підвищення кавліфікації, заступника начальника обласного управління культури. Працюючи на чих посадах його все-таки вабилипедагогічна праця по вихованню молодого покоління, тому з-задоволенням очолив педагогічний колектив Хустської школи- комплексу естетичного виховання, першого в Закарпатті своєрідного учбового закладу, де дисципліни загальноосвітньої школи взаємозв’язані з навчальними планами школи мистецтв, і де крім традиційних в школах області музичних відділів в Хустській школі крім них, творчо працюють відділи хореографічного, образотворчого та театрального мистецтва з дитячим народним ляльковим театром.

Любов до театру надихнула василя Андрійця на створення власних драматичних творів. Серед них п’єса “Карпатський чардаш”, написаної по живих слідах будівництва відомого газопроводу Оренбург-Західний кордон, що проліг через Карпатські гори.

Герої п’єси – це наші земляки, які втілюють в себе благородні риси, щедрість  ітрудове натхнення в праці. Цей твір знайшов сценічне втілення в Хустському народному театрі, і мав великий успіх серед глядачів…

ВАСИЛЬ БІЛИЧ

Народився в 1953 році у селі Олександрівка Хустського району, що на Закарпатті, у багатодітній селянській родині.

Здобівши середню освіту в Данилівській середній школі, подався, як і тисячі закарпатців, на заробітки. Вологодчина, Комі АРСР, Архангельська, Ростовська, Белгородська області – ось неповний перелік місць, де працював на будовах  і ланах майбутній поет.

Після закінчення Чернігівського юридичного технікуму 11 років працював на відповідальних посадах у системі соціального забезпечення. Здобув заочно вищу юридичну освіту у престижному на той час Харківському юридичному інституті (нині Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого).

Більше двох років працював в органах народного контролю, потім дев’ять років – начальником Хустської податкової інспекції. Залишив після себе помітний слід – чудову архітектурну будову податкової адміністрації, яка є окрасою м. Хуста, започаткував у Хусті та Хустському районі “спеціальний торговий патент”, що згодом застосували в західному регіоні України.

Два роки очолював юридичний відділ Хустської райдержадміністрації.Тепер працює заступником начальника Хустського управління газового господарства ВАТ “Закарпатгаз”.

Відомий Василь Білич і на літературній ниві. Він є автором поетичних збірок: “Знак пророчий”(1995), “Птах і камінь”(1995), “Не суди”(1996), “Три чесноти”(1999), “Земне долаючи тяжіння”(2002).

МАРИНА ШТЕФУЦА

(літературний псевдонім Марина Алдон)

Народилася 27.06.1976 р. в м. Хуст у сім’ї службовців. Навчалася в Хустській ЗОШ №1,у 1995 р. закінчила Закарпатський лісотехнічний технікум, у 2000 р. – філологічний факультет Ужгородського Національного університету, за фахом – вчитель української мови та літератури.

Однак реалізувала себе не у педагогіці, а в журналістиці. Трудову стежину почала кореспондентом міської газети “Голос карпат”, далі тривалий час працювала журналістом у різних обласних телерадіо компаніях, останні роки очолює відділ листів, духовності та культури в Хустській міськрайонній газеті “Вісник Хустщини”. З 2000 року член Національної спілки журналістів України.

Поезією почала захоплюватися у 12 років, у 1990р. на сторінках газети “вісник Хустщини” було опублікований перший вірш “Пейзажне”. Доробки поезій також друкувалися у обласних газетах “Новини Закарпаття”, “Кругозір”, “Горизонт”, “Вісті тижня”. У1999 р. у видавництві “Кальварія” (м. Львів) побачила світ перша збірка віршів “Поезії”, у 2004 р. вийшла друга збірка під назвою   “На мові галактик”.   З    2000 р.    Марина Штефуца є головою найстаршого в Закарпатті (заснованого в 1950 р. поетом Миколою Рішком) міськрайонного літературно-мистецького об’єднання “Чиста криниця”.

ПЕТРО ПОПАДИНЕЦЬ

Народився 22.04.1940 року в селі Копашнево – нині вже один з найстаріших (з 1957р.) членів Хустського районного літературно-мистецького об’єднання, яке в кінці 50-их років небезпідставно вважалося філією Закарпатського відділення спілки письменників України. Атже тут жили і творили в той час О. Маркуш, Ю. Керекеш, два М. Рішки, Б. Яценко, І. Губаль, І.? Берг та інші майстри пера.
Крім районних та обласних часописів друкувався в колективних збірках “Зірочка”(1958), “Вічний вогонь”(як перекладач 1974), “Повноліття”(1980),(всі “Карпати” м. Ужгород”)Окремими виданнями вийшло більше десятка його поезій, нарисів, епізодів та невеликих повістей.
В 1995 році заснував свою газету “Слово”, яка в 2001 році “переросла” в народний журнал Закарпаття, видається до тепер.
Безпартійний, освіта вища, українець, має трьох дорослих дочок.

ІВАН БЕДЕК

Поет Іван Федорович Бедек народився 4 липня 1947 року в селі Торунь на Міжгірщині в сім’ї лісоруба. Восьмирічку закінчив в рідному селі, а середню школу – в Міжгір’ї.

Ще за шкільною програмою почав захоплюватися літературою, любив поезії Тараса Шевченка, Максима Рильського, Лесі Українки, Василя Гренжі-Донського, знав багато з них напам’ять. Сім років пропрацював у відділі робітничого постачання Міжгірського лісокомбінату. Навчався в Ужгороді в торговельному технікумі, який закінчив з відзнакою. З дипломом в руках приїхав у Хуст, влаштувався на роботу в міськ торзі, де працює й досі.

До роботи ставиться відповідально, з душею. У вільні хвилини не тільки багато читає хутожньої літератури, але й сам береться за перо, робить перші спрби в поетичній творчості. Перший його вірш “Побажання молодим” був надрукований на сторінках Хустської районної газети “Ленінська правда” в 1985 році. Віттоді Бедек стає активним членом районного об’єднання “Чиста криниця”, яке працює при районній газеті.  Тепер його   вірші вже частіше з’являються на літературних сторінках міськрайонки. А в 1992 році вийшла книга “Хуст над Тисою”, в якій вміщено добірку поета.

У 1994 році у поличці “Карпатського краю” вийшла перша збірочка поезій Івана Бедека “Шафрани небес”. У 2001 році вийшла друга збірка поезій “Смерекові заграва”, а у 2002 році збірка поезій “Осінні ключі журавлів”.

У 2003 році вийшла четверта збірка поезій “В полоні сині гір”. Ці три збірки вийшли в бібліотеці газети-журналу “Слово” м. Хуст.

Автор працяю над п’ятою збіркою “Розвидневий цвіт”.

За поетичним характером Іван Бедек – лірик. В його поезіях звучать мотиви громадянської, пейзажної, інтимної лірики, поет закоханий в рідний край, його чарівну природу.

ТЕТЯНА ІВАНЕНКО

Тетяна Іванівна Іваненко народилася 9 квітня 1970 року в місті Хусті Закарпатськоїобласті в робітничій сім’ї. Навчалася в Хустській середній школі №2. Почала писати вірші з 7 років. Після закінчення 8 класу вступила до Закарпатського лісотехнічного технікуму за спеціальністю “Технологія лісозаготівель”. Вчилася в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. Івана Франка на філологічнаму факультеті (за спец. “Українська мова та література”). Зараз на педагогічній роботі в ЗЛТК. Пише російською та українською мовами. Член районної літературної студії ім. Дмитра Вакарова з 1983 року. Перший вірш був надрукований в газеті “Ленінська правда” в 1984 році. Керівник літературного гуртка “Едельвейс” в Закарпатському лісотехнічному коледжі.

У 1992 році в краєзнавчему збірнику “Хуст над Тисою”, що вийшов у видавництві “Закарпаття” до 900-річчя Хуста, вміщено добірку поезій.

В 2002 році вийшла окрема збірочка поезій “На зеленом пламни любви”. Друкувалася в газетах “Ленінська правда”, “Молодь Закарпаття”, “Вісник   Хустщини”,     “Франківець”,     “Русский вестник”, “Прибузькі новини”, журналі “Слово”. У 2003 році виступила упорядником збірки поезій М. Хланти “Подих гір”. У 2004 році у біо-бібліографічному довідникові Т. Висіцької “Жіночі постаті в історії Закарпаття” Книга перша: наука, культура, мистецтво, внесена до рубрики “Літературно-мистецькі дебюти”. Готується до друка друга збірочка поезій “Озарение”.

ІВАН ВУРСТА

Вурста Іван Федорович народився 3 лютого 1947 року В селі Горінчеві на Хустщині в селянській родині. Закінчив Горінчівські середню школу. Потім заочно Львівський політехнічний інститут інженерно-будівельний факультет. Працював учителем в Монастирці, потім в різних будівельних організаціях.Останнім часом трудився в Хустському ремонтно-будівельному управлінні. Вірші почав писати ще в середній школі. Тематика різна: громадянська, інтимна, пейзажна лірика.

АННА БРЕНЬ

Анна Юріївна Брень (Обручар) народилася 13 серпня 1985 року в м. Хусті Закарпатської області в сім’ї службовців. Закінчила Хустську гімназію-інтернат. Віршувати почала в другому класі.

У 2002 році закінчила Хустську гімназю-інтернат, а в 2007 році – філологічний факультет УжНУ.

Аня Брень – член Хустського літературно-мистецького об’єднання “Чиста криниця” з 2000 року. З 2007 року працює журналістом в редакції міськрайонної газети “Вісник Хустщини”.

МИКОЛА ФЕНЦИК

Композитор

Народився в грудні 1932 року в селі Доманинці Ужгородського району. Закінчив городянську школу в Ужгороді, відділення вокалу й диригування музичного училища. Працював викладачем культосвітніх училищ в Снятині, Хусті. Далі – Хустська школа мистецтв. Учасник та лауреат різноманітних Всесоюзних та Всеукраїнських фестивалів, пісенних конкурсів.

Добре відомі його пісні “Синьогори” на слова І. Калинича, “Пісня про Хуст (Б.Петровицький), “Надійка”, “Ти повір”, “Білі нарциси” (І. Вурста), “Матінко-лебідко” (М. Штефуца), “Синевирське озеро” (В.Білич) тощо. В 2004 р. у Львові побачила світ  його збірка “Синьогори”.      

ВАЛЕНТИНА ШЕБЕЛА

Народилася в місті Іскра Оренбурзької області в сім’ї військово службовців. Однак згодом доля закинула її в Україну. Закінчила Київський технологічний інститут легкої промисловості, працювала на фабриці фетрових головних уборів м. Хуст, неодноразово обиралась депутатом міської ради, входила до складу першої місцевої команди з гандболу, брала активну у часть в художній самодіяльності. Зараз є активним членом міськрайонного літературно-мистецького об’єднання “Чиста криниця”.

У 2004 році вийшла її перша поетична збірка “Стежинами долі”.

ОЛЕНА ШАРГА

Монастирець. Чарівний куточок нашого Закарпаття. З усіх боків він оточений горами. Дорога яка в’ється в село, ніби запрошує зайти до затишних осель, де зустрінуть і привітають приємні, роботящі люди. Тут в 1980 році народилася Оленка Шарга.

Після закінчення школи Оленка поступає на заочне на заочне навчання в Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка на філологічне відділення по спеціальності українська мова та література.

У 2000 році працює бібліотекарем Монастирецької ЗОШ Ι-ΙΙΙ ступенів. Охоче проводить з учнями літературні вечори, особливо, знайомить з письменниками та поетами Хустщини. Продовжеє писати вірші і захоплюється ними ще більше.

Чоловік та родина, в якій живе зараз Оленка, підтримує її в літературному напрямі, додає сили, натхнення.

В 2003 році Оленка Шарга працює вчителем української мови та літератури. Любов до поезії, до прекрасного слова, передає своїм учням.  Вчить їх помічати прекрасне в поезії, зрозуміти вірш душею.

ЯРОСЛАВА РОСОХА

Народилася 18 грудня 1971 року в мальовничому селі Нижній Бистрий, що на Хустщині, в сім’ї енергетиків Теребле-Ріцької ГЕС. Вчилася в місцевій школі-інтернаті, потім в Нижньобистрянській середній школі, яку закінчила з медаллю в 1988 році. Ще навчаючись в школі, горнулася до малюків, любила уроки української літератури, захоплювалася поезіями Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Марійки Підгорняки, Василя Вовчка, Петра Скунця, Дмитра Павличка, Дмитра Вакарова. Перші вірші “Хризантеми”, “Коломийки про Перемогу” були надруковані в хустській міській газеті “Ленінська правда” весною 1984 року, коли навчалась у сьомому класі. Їй подобалася професія вчителя, особливо хотілося працювати з маленькими дітьми в початкових класах. Тому й поступила на навчання в Тверське педагогічне училище Російської Федерації, яке закінчила з відзнакою. Ярослава брала активну участь у громадській роботі. У школі очолювала учком, в педучилищі – студенський профспілковий комітет.

По-справжньому захопилася літературною творчістю, коли після педучилища почала працювати   спочатку    піонервожатою,    а    потім вчителькою початкових класів рідної Нижньобистрянської школи-інтернату. Вона любить малюків і пише для них вірші, які систематично друкуються на сторінках міськрайонної газети “Вісник Хустщини”, і радують читача своєю щирістю, теплотою. Добірки поезій Ярослави Росохи друкувались на сторінках обласної газети “Новини Закарпаття”, зокрема в дитячому “Ведмедику”.

Ярослава Росоха – член Хустського міськрайонного літературно- мистецького об’єднання імені Дмитра Вакарова.

ДІАНА БІЛЕЦЬКА (Силадій)

Народилася 26 липня 1985 року в селі Крива Хустського району.
У Хустській гімназії-інтернаті навчалася з 1995 року по 2002 рік. Вступила до Ужгородського Національного університету на філологічний факультет кафедру журналістики (зараз факультет журналістики), який закінчила у 2007 році, здобувши освіту спеціаліст журналістики.
З другого курсу почала працювати: у районних газетах «Вісник Хустщини», «Вісті Ужгородщини», обласних газетах «Правозахист», «Моя новинка» (вела жіночу сторінку); редактором корпункту в Закарпатській області всеукраїнської газети «Експрес»; з 2007 по 2009 рік – заступником головного редактора в газеті «Чиста політика».
Зараз займається написанням іміджевих статей та статей про туризм в Закарпатській області до різних видань.
Одружена, виховує доньку трьох років.

ІВАНКА САБАДОШ

Іванці всього сім років. Вона навчається у Хустській СШ І-ІІІ ст. №6, відвідує уроки члена національної спілки художників України Ласло Гайду. Любить малювати, дресирувати тварин, мріє стати ветеринаром. Переможець Всеукраїнського конкурсу юних поетів ПЕДПРЕСА (Київ, 2012). Автор поетичної збірки “Крила” (2013).