Зліт творчої молоді Хуста
Передача “Освіта” РТК-Хуст
Кожна дитина – це маленький космос, що містить унікальний творчий потенціал, який, якщо розвивати, може дати неабиякі плоди. Вчені в один голос стверджують, що не талановитих дітей немає, є невмілі батьки та педагоги, які не можуть розгледіти у малюкові талантів, закладених природою. Звичайно, дитя – це не мистецька скарбниця, але в кожному маленькому створінні є щось неординарне.
Щоб виявити та підтримати юні дарування Хустщини, 1-7 квітня літературно-мистецьке об’єднання «Верховинська плеяда» та управління культури, молоді та спорту Хустської міської ради на базі центральної міської бібліотеки провели перший конкурс-фестиваль творчої молоді.
Учасники заходу змагалися у двох номінаціях – кращий вірш та найцікавіший малюнок. Конкурсантів було поділено на дві вікові категорії – молодші школярі (1- 5 класи) та старші (6-11 класи). Оскільки захід проходив у рамках днів міста, роботи обов’язково мали стосуватися тематики Хуста. Відрадно, що незважаючи на те, що термін для здачі конкурсних робіт був дуже коротким, бажання позмагатись художніми та поетичними талантами виявили більше сотні учнів міських шкіл, а всі віршики та малюнки виявились настільки цікавими, що важко було визначити кращих.
І все ж, у номінації «поезія» серед молодших школярів перемогла Іванна Сабадош (СШ №6), «срібло» виборов Максим Демчик (СШ №3), а «бронзу» – Діана Венгловська (СШ №6). Серед старших школярів найкращим поетом визнано Мирославу Палюх (СШ №3), друге місце дісталось Каріні Джумелі (СШ №6), а третє – Станіславу Матею (Хустська гімназія-інтернат).
Також було відзначено поетичні твори Богдани Петрінко (Хустська гімназія-інтернат), Анни Гузенко (СШ №3) та Владислава Конюшенко (ЗОШ №5).
У номінації «малюнок» серед учнів молодшого шкільного віку перемогу здобула Іванна Сабадош (СШ №6) із серією робіт про Хуст, другу сходинку посіла Ванесса Боїшко (СШ №3), а третю – Діана Венгловська (СШ №6).
У старшій віковій групі перемогла Еміліана Матей (СШ №6), яка просто вразила членів журі кількістю представлених робіт, друге місце дісталось Дарині Грицько (СШ №6), а третє – Владиславі Гечці (СШ №6).
9 травня під час урочистого нагородження кращих юних поетів та художників міста над Тисою, маленьких майстрів пера та пензля привітали начальник управління культури, молоді та спорту Володимир Власюк, голова літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда» Василь Білич та директор Хустської міської бібліотеки Вікторія Курденко. На пам’ять про перший у Хусті поетично-художній конкурс-фестиваль переможці отримали грамоти, призи та збірки віршів Марини Штефуци і Василя Білича.
У перспективі організатори заходу планують проводити подібні конкурси щороку і їхня тематика та географія розширюватиметься, адже творчо-обдарована юнь Хуста повинна мати можливість і спілкуватися з однодумцями у творчій дружній атмосфері, і обмінюватися позитивним досвідом та мистецькими здобутками.
Марина Алдон
Як відомо, актуальний розвиток творчості є невід’ємним від образу митця і його сутнісних орієнтацій, які домінують у творах. Екзистенції (сенс життя, смерть, табу тощо) презентують творчу особистість в психологічному масштабі, коли результати духовної праці постають як осмислення митцем свого існування, відносин між основними подіями життєвого шляху. Взагалі, індивідуальна сфера в значній мірі визначається власними переживаннями автора, складною інтеграцією свідомих та неусвідомлюваних тенденцій і уявлень про соціальну бажаність-небажаність, і є одним з найважливіших джерел формування творчої мотивації і спрямованості до самовираження за допомогою художнього образу. Саме ці явища простежуються у новій збірці віршів Василя Білича «Ноша», що нещодавно побачила світ в ужгородському видавництві «Карпати».
Автор ніби вихлюпує на «полотно» тексту сюжетні замальовки буття, переломлює через своє життя власний мікрокосмос сьогодення, за допомогою уяви і власних ідеалів відображає події, враження і факти, взяті з дійсності.
Відразу зупинюсь на оцінці оформлення книги (ілюстрації – І.Бугір, А.Венгринович ), оскільки завдяки обкладинці ми приблизно усвідомлюємо, чим є для нас збірка, готуємося до сприйняття певних художніх образів, мови, стилістики. Книгу приємно тримати у руках − візуальні відчуття також відіграють свою роль у підсвідомій налаштованості на сприйняття та формують художню установку.
Я дуже вірю в те, що кожний митець − це своєрідний камертон з чистим звуком, по якому йдуть вібрації «загальнолюдських» ментальних інструментів, через своєрідне «лікування» та візуально-слухову стимуляцію друкованими рядками віршів нашої душі та совісті.
І саме це намагається довести наш земляк у вірші «Із тихих слів»:
Із тихих слів народжуються бурі,
З громади хмар ідуть дощі малі.
Автор через веде читача через простір власної душі: через самоаналіз, самоідентифікацію, самосприйняття… Адже початкова ідея митця, втілена у художньому образі, розгортається у свідомості сторонньої людини. Через свій творчий мікроскоп серця Василь Білич намагається дослідити довколишню дійсність, оточуючих:
Якщо людину хочеш взнати,
Зроби можливість їй реальну
Людьми і грішми керувати.
Вся сутність вилізе сакральна,
Що вміла глибоко ховатись.
(«Якщо людину хочеш взнати»)
Взагалі, проникнення автора в колективне підсвідоме, робота з архетипами − одне з головних завдань сучасного поетичного мистецтва, коли ліричний герой трансформується в образи, відображені у народній творчості, міфології, фантазуванні.
Тінь Евтерпи – музика жива
У струмочках в’ється гомінливих,
А із вуст зриваються слова
І дзвенять поезії мотиви.
(«Відтінки»).
Звичайний краєвид під пером В.Білича постає дивовижно прекрасною картиною, що наповнена казково-чарівними мелодіями. Мелодійність досягається за допомогою відповідної ритміки, повторів, асонансів, алітерацій. У вірші “Грудневий етюд” відчуваємо гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи. Поезія пронизана молодечою жагою життя, щасливими сподіваннями. Чудовий пейзаж змальований дбайливо підібраними одна до одної фарбами. Ліричний герой, захоплений красою рідної землі, щасливий від єднання з цим чудовим гармонійним світом, що сповнений благодатних почуттів.
Музикою ясна днина
Дзвінко ллється у вікно.
Сніг іскриться в полонинах –
Сонцем пране полотно.
Учорашній день похмурий
Ніч сховала у зворах.
Голосисті трубадури
Кукурікають в дворах.
Любов до рідної землі, до Батьківщини виливається у В.П.Білича віршах «Нам Бог державу дав – Вкраїну», «Копашнево», «Моя Олександрія» тощо.
Воістину, мов на долонях гір
В садах село буяє і зроста.
Всім намірам лихим наперекір –
Для праведного торжества життя.
(«Копашнево»)
Особливою у Василя Білича є інтимна лірика. Вірші наповнені жагою, еротизмом, юнацьким шалом, багаті внутрішніми відчуттями. Стрибкоподібна інтонація дуже природна для поетичного мислення автора. Переривчате дихання тут є рисою поетики. Поет наказує сам собі обривати фразу, дрібнити інтонацію, щось опускати в міжрядковий простір. Підтекстова праця асоціацій безперервна, диктується почуттям ліричного героя, і є проявом його душевного багатства. Жінка у майстра пера і ласкава, і печальна, і таємнича, і прекрасна…
Загадкова. Дивна. Незбагненна!
Й лагода, і ніжність, і тепло.
Велич моря, рік могуть недремна
І кермо житейське і весло.
(«Незбагненна»)
Загалом збірка вміщує чотири розділи. Перші два: «По сіль», «По наснагу» в основному складаються з філософських поезій-роздумів, третій – «Вино самотності» – це вірші про кохання і останній – «Рецепт довголіття» – це жартівливі твори, гуморески.
Короткі веселі вірші у стилі Омара Хайяма є справжньою родзинкою видання.
Розбитий вщент сервіз –
Істерика до неба,
Струмки бурхливі сліз –
Бажання без потреби.
(«Каприз»)
В римованих рядках для читача – яскрава палітра почуттів і відверті елементи гумору та іронії.
«Простір у В.Білича реальний, насичений, об’ємний, придатний для життя. Цей простір – ніби світлина чи кінофільм – постійно перебуває перед очима поета. Можливо, тривале перебування поза рідно краєм привело до такої детальної точності у відтворенні картин-пейзажів природи батьківщини», – зазначає у передмові до «Ноші» видавець Сергій Гайдук.
І, наостанок, хочеться побажати В.П.Біличу легкого пера, творчої наснаги та нових поетичних збірок.
Марина Штефуца.
Нехай 1014 рік подарує всім нам натхнення, нові літературні твори, принесе в домівки мир, тепло, благополуччя!
Здійснення планів та сподівань, Божої ласки, міцного здоров’я, щастя, нових збірок та радості кожен день.
Хай цей рік, який символічно китайці назвали роком Коня стане для всіх роком Пегаса, що здавен вважається носієм наснаги. Щоб легко підкорявся творчий Олімп!
Зі святами!
Відтепер Хустське літературно-мистецьке об’єднання «Чиста криниця» називається ЛМНО «Верховинська плеяда» . Ми стали офіційно зареєстрованою неприбутковою творчою організацією і збиратимемось кожен останній четвер місяця о 15.30 в приміщенні центральної міської бібліотеки. На засідання запрошуються всі, кому небайдуже культурне життя нашого краю.
Якщо ви творча людина, пишете вірші, прозу, музику, малюєте, чи просто хочете поспілкуватись у дружній невимушеній атмосфері з цікавими людьми, приходьте за адресою: м. Хуст, вул. Рєпіна, 3.
Голова Хустського ЛМНО «Верховинська плеяда Василь Білич,
заступник Марина Штефуца,
голова ревізійної комісії Вікторія Курденко,
секретар Тетяна Іваненко.
Марина й тут не чужа. Дебютувала у 1999 році збіркою “Поезії” (Львів, Кальварія). У 2004 році побачила світ наступна книжка – “На мові галактик” (Штюрмер). Цього року поетка йде до читача одразу двома виданнями – “3Dцяте лютого” та “Лабіринт”.
Штефуца Марина (Марина Алдон). 3Dцяте лютого: Із циклу «Щоденник». – Ужгород: Ґражда, 2013. – 124 с.
Штефуца Марина (Марина Алдон). Labyrinth: Поезії. – Ужгород: Ґражда, 2013. – 88 с.
Обізнаний читач не подивує зі згадки тут традицій давньої української літератури, а насамперед – української барокової поезії з її так званими курйозними віршами, вишуканими і незвичайними за формою, з поєднанням зорових і слухових елементів, з фігурними віршами найрізноманітнішого вигляду, як також з віршами-раками, які однаково читаються з обох боків, акровіршами, у яких зашифровано додатковий зміст, віршами-лабіринтами і так далі.
Для менш обізнаних зрозумілішим буде інший контекст. Багато з нас знає російську дитячу іграшку «матрьошку» – дерев’яну ляльку, що складається із вкладених одна в одну фігурок.
Вірші у стилі 3D є саме такими багатошаровими поетичними структурами, тобто в одному тексті ховаються інші, менші за розмірами.
Авторка розробила декілька технік об’ємних літературних творів. Головні з них – розчинення, коли у «головному» вірші можна знайти одну або кілька розчинених поезій, та зіставлення – коли два тексти читаються, як один твір, або як два різні. Крім того, зустрічаємо у збірці поєднання класичного європейський сонета із японським та застосування 3D техніки до акровіршів.
Загалом «Щоденник» включає 365 творів (за кількістю днів у році), однак у збірці «3Dцяте лютого» вміщено не всі вірші. Причина банальна – брак коштів. Ознайомитися з усім циклом творів можна на сайті: «Марина Алдон. Моя гавань».
Четверта збірка поезії відомої закарпатської авторки “Labyrinth” засвідчує вміле володіння нею словом як тексто- та образотворчим засобом, інструментом оприявлення смислів і артистичної гри ними, не втрачаючи при цьому емоційно-почуттєвої наповненості й естетичної самодостатності.
Нарешті… Нарешті збулася мрія і побачила світ перша збірочка віршів Іванки Сабадош. «Крила» – перша поетична ластівка Іванки. Слід зазначити, що вірші дівчинки уже завоювали широкий читацький загал у Інтернеті. Їх перекладають англійською, російською, французькою, болгарською та німецькою мовами. У книжечці крім поезій можна знайти й малюнки Іванки, а також є ноти до деяких творів. Спасибі композитору Миколі Ведмедері! Це він зробив віршики справжніми піснями.
Писати вірші – значить жити з лірикою в серці, бачити світ через призму власної душі, пропускати почуття крізь риму.
Юрій Кривляк намагається донести до читача багатогранність власного мікрокосмосу.
У своїй першій поетичній збірці «Ракош поток», яка нещодавно побачила світ, автор показує любов до рідного краю, близьких людей, української землі.
Твори нашого земляка багаті національним колоритом, просочені щирими теплими почуттями до закарпатської землі. Юрій осмислює історичну долю свого народу, трагічні шляхи його буття:
Красне поле
Кров’ю накрило,
Юні серця
Тут загубило.
(«Красне поле»)
Творчiсть Ю.Кривляка тiсно пов’язана з життям народу, вiдображає бажання i прагнення, вiдкривали рiдному землякам кращі сторони нашого буття, спонукає їх побачити красу гір, потічків, полів і квітучих ланів. Автор віддає своє серце i всi свої симпатiї тим, хто «в потi чола» добуває хлiб не тiльки для себе, але й для iнших, тих, що самi не працюють. Разом iз вiрою в людину в душi Юрія живе вiра у світле майбутнє нашої землі: « і промінь сонця зустрічаю».
Окремим розділом Юрій Кривляк подає інтимну лірику. Його почуття чисті, незаплямовані, майже дитячі:
Зачароване кохання –
Це велика сила, – вважає автор.
Багато вiршiв поета, пронизаних виразним лiричним струменем, написані майже народним стилем. Навіть діалектичні слова не псують їхнього змісту за звучання.
Загублені в хмаринках сльози,
Повернусь я до тебе…
Не пройде і якась мить…
І ось стою я на порозі
Осінньої пори.
(«Розлука»)
Глибока душевна драма лiричного героя цiєï поезiï спричинена бездушнiстю
його коханоï. Чи може бути гармонiя у стосунках людей з рiзними системами
життєвих цiнностей? Дiвчинi з ïï легковажнiстю, байдужiстю, духовною порожнечею нiколи не зрозумiти моральних принципів юнака, не осягнути його благородноï, красивоï, вразливоï душi, яка глибоко страждає вiд цiєï дисгармонiï. Та автор здатний пiднестися над власним болем, осягнути плиннiсть життя з його турботами, стражданнями i увiчнити прекрасну мить любовi, яка, можливо, i становить сенс людського буття.
У своїх віршах Юрій Кривляк піднімає і теми старості, взаємин батьків і дітей, ставлення до релігії, Бога, війни. Самі назви говорять нам багато: Мамо, тату», «Шахтар», «Війна», «Господа молю», «Робота в лісі» тощо.
Цікавими є й вірші для дітей «Кролик «, «Віночок», «Перший дзвоник», «Місяць», «Півень», «Миколай».
Загалом, збірка цікава і розрахована на широке коло читачів. А сам автор у сукупності різноманітних тем, оригінальних образів та форм віршування постає цілком конкретною, чітко окресленою постаттю, особистістю сильною, палкою, палкої, справедливою у житті… Бо ж вірші Юрія кривляка — то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого — в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом.
Марина Штефуца,
голова Хустського міськрайонного літературно-мистецького об’єднання «Чиста криниця»
Приглашение в Киев на заключительный этап Всеукраинского фестиваля детской поэзии стало неожиданностью для школьницы из маленького городка над Тисой. О том, что она пишет стихи, знала только собственная семья. Больше о перспективах ученицы Хустской СШ I-III ст. № 6 и воспитанницы авторской детской художественной школы Ласло Гайду говорилось, как о юном мастере кисти. В прошлом году она получила две награды городского и областного уровня в конкурсе “Знай и люби свой родной край”. Поэтому первые поэтические попытки “засветиться” на всю страну через образовательный портал “ПедПреса” сама Иванка воспринимала, как игру.
И ее стихотворение “Крылья” было отобрано из числа произведений сотен других школьников и выставлено на интернет-голосование. Как оказалось, за маленькую девочку болели не только знакомые и друзья, но и все работники издательства. “Каждый имел своих любимцев, однако всех поразило стихотворение «Крылья» Иванны Сабадош. Именно это поэтическое произведение получило больше всего комментариев посетителей портала – 122. Поэтому присвоили Иванке специальную номинацию – «Выбор образовательного портала ПедПРЕСА», – говорится на сайте издания.
Кроме того, ИваннаСабадош названа открытием конкурса. Ею заинтересовались в Союзе писателей, и даже планируют издать сборник стихов хустской школьницы. Интересно, что стихи девочки уже переводят на английский и читают за рубежом. Как и все художники, Иванка имеет свою историю пробуждения поэтического дара. Свои «Крылья» она написала после того, как побывала под колесами автомобиля…
Иванну Сабадош приветствовали член украинского комитета Международного ПЕН-клуба, член Национального союза писателей Украины Г.А. Фалькович, известный украинский писатель Сергей Пантюк и другие.
Кроме всего, стихотворение поразило и заместителя Министра образования и науки Украины Бориса Жебровского. Он процитировал слова из стихотворения и отметил: “Как это символично! Нам всем не помешало бы сшить себе крылья … “
Поэтому ученица спецшколы № 6 из Хуста была названа лучшей юной поэтессой Украины.
Источник:
24 жовтня у Києві відбулося фінальне нагородження переможців і лауреатів Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії, проведеного за підтримки МОНмолодьспорту, освітнього порталу «ПедПРЕСА» і Національної спілки письменників України.
Відео можна подивитися ТУТ
Із сайту ПедПреса: