Марина Штефуца – Літній ранок

02.04.2012 18:34

Літній ранок


3D, у техніці розчинення, 2 в 1


У пісні пташки вітру крик і сум,
Душіуламок, вкраплений у небо.
Стебло ромашки літа живить струм,
Гойдає ранок сьомий вимір степу.

Дрижить на віях червня аромат,
Росинок гомін в виструнчених травах.
Фарбую в мріях сонця циферблат,
Дня кожен промінь, мов гаряча кава.

Гортає річка обрію псалтир…
Губами спеку хочеться читати…
Дороги стрічка – в світ орієнтир…
Веде далеко… вздовж осик чубатих.

1.

У пісні пташки
Душі уламок,
Стебло ромашки
Гойдає ранок.

Дрижить на віях
Росинок гомін.
Фарбую в мріях
Дня кожен промінь.

Гортає річка
Губами спеку.
Дороги стрічка
Веде далеко…

2.

Вітру крик і сум
Вкраплений у небо.
Літа живить струм
Сьомий вимір степу.

Червня аромат
В виструнчених травах.
Сонця циферблат,
Мов гаряча кава.

Обрію псалтир
Хочеться читати…
В світ орієнтир
Вздовж осик чубатих.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Categories: Марина Штефуца. Tags: пейзажна лірика. No Comments on Марина Штефуца – Літній ранок

Марина Штефуца – Не покинь, Месіє…

02.04.2012 18:32

Не покинь, Месіє…


3D, у техніці розчинення, 2 в 1


Небо, ткане вітром, млою перехрещене…
Снами ліслоскоче… дивне почуття….
Будь для мене світлом, серденько збезчещене
Просто серед ночі. Світ, як небуття.

Зорі чистять німби крилами прозорими,
В грудях болю згусток, вбито в душу цвях…
Я без Тебе, ніби між смертельно хворими,
Квітка без пелюсток… сліз Чумацький шлях…

Сивий місяць мріє через простір лагідний
Теж торкнутись Слова… Всесвіт постарів?
Не покинь, Месіє, Сине Божий праведний…
Ти – життя основа! Слався, Цар царів!

1.

Небо, ткане вітром,
Снами ліс лоскоче…
Будь для мене світлом
Просто серед ночі.

Зорі чистять німби,
В грудях болю згусток.
Я без Тебе, ніби
Квітка без пелюсток…

Сивий місяць мріє
Теж торкнутись Слова…
Не покинь, Месіє,
Ти – життя основа.

2.

Млою перехрещене
Дивне почуття….
Серденько збезчещене,
Світ, як небуття.

Крилами прозорими
Вбито в душу цвях…
Між смертельно хворими
Сліз Чумацький шлях…

Через простір лагідний
Всесвіт постарів?
Сине Божий праведний,
Слався, Цар царів.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Categories: Марина Штефуца. Tags: релігійні вірші. No Comments on Марина Штефуца – Не покинь, Месіє…

Марина Штефуца – Пустеля

02.04.2012 18:31

Пустеля

 

Пустеля. Кадри завмирають…

Брукована пустеля міста.

Десь перехожі поспішають…

Танцює дощ, як одаліска.

 

У всіх обов’язки, турботи,

Запрограмовані щоденно

За діаграмою роботи…

Що їм до інших, до нужденних.

 

До власного ковчегу кожен

Скарби збира свої роками,

А іншого прибити хоче

До муру ржавими цвяхами.

 

Усі злітаються, мов грифи,

Когось образить, зачорнити,

Хоч їхнього буздушшя рифи

Самих же можуть потопити.

 

Та що другі? На перехресті

Суєт засліплих і облуди

Немає вже законів честі,

Про правду забувають люди.

 

Довкола – гріху коридори

До святості лаштують грати,

Та вирок за усе суворий

Колись їм випате прийняти.

 

Пустеля. Кадри завмирають.

Брукована пустеля долі.

Вітри у крила загортають

Лише тривог уламки кволі.

 

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Categories: Марина Штефуца. Tags: філософські вірші. No Comments on Марина Штефуца – Пустеля

Марина Штефуца – Нічна елегія

31.03.2012 19:18

Нічна елегія

(з елементами розчинення)


Світ увечері, мов розмита пляма. Зникає раптом контур тіла клена, немов святе обличчя Авраама під порохом віків… Лиш стовбур-вена на місячній поверхні карб шукає. Гілляки, ніби щупальці ворсисті (довкілля же у Всесвіті безкає), дорога… Шлях Чумацький… весь у листі… Мозаїка галактик зовсім поруч… А може зі світил портрет Ван Гога уже хтось виклав. Чи ось там, ліворуч…пейзаж Гогена… Мрія босонога… з дитинства родом… не дає спокою… роси б ковтнути з рук Самого Бога…

Відкрита брама в ніч та в потойбіччя. Зника тривога. Відчуття виразні. Природи знаю добре всі наріччя, тому так милі хащі непролазні. У келії печерній фрески дивні. І вальс Шопена ехом лине всюди. Виконує струмок медитативні мелодії… та їх не чують люди…

Гірська волога в сутінках найкраща! Гортають свій Псалтир посеред лісу ченці-вітри…. при тому спокій лащать…  крізь мох, як крізь надірвану крізь завісу… Молитва щира. Тане свічкамовчки. Багаття зомліває загадково… В повітрі сон… Він є отим місточком, що дух єднає з Вічністю… частково. Сльоза лягає на мелісу. Щастя! Як гармонійно все в природі! Диво! Тінь голуба вдягаю на зап’ястя… браслетом буде… Гарно і звабливо!

Не тисне очі пітьми чорна стрічка, хоч може тільки ранок її зняти струною сонця. Звичка споконвічна… Орнамент ароматів хвої й м’яти нанизано на звивини, на скельця свідомості… На жаль, не передати нащадкам запах… що в масштабі серця – оздобасправжня, мов ікони шати. І насолода – жити… в кожній миті!Грааль  зірковий хочеться дістати, вустами відтворити соковиті плоди кохання… та свої Карпати… Торкнутись неба жадібко руками… А там політ… свобода… невагомість… нікого не обмежено роками… а кредо існування – невгамовність…

У тексті розчинено вірш:

Розмита пляма. Контур тіла клена…
На місячній поверхні карб. Дорога?
Потрет Ван Гога? Чи пейзаж Гогена?

Відкрита брама в ніч. Зника тривога
У келії печерній. Вальс Шопена
Виконує струмок… гірська волога.

Гортають свій Псалтир посеред лісу
Ченці-вітри. Молитва. Тане свічка
Багаття.  Сон лягає на мелісу,
Як тінь. Не тисне очі чорна стрічка.

Орнамент ароматів хвої й м’яти
В масштабі серця – справжня насолода!
Грааль зірковий хочеться дістати,
Торкнутись неба! Там політ… свобода…

А у вірші розчинено японський сонет:

Розмита пляма.
На місячній поверхні
Потрет Ван Гога.

Відкрита брама.
У келії печерній
Гірська волога.

Псалтир посеред лісу,
Молитва. Свічка.
Лягає на мелісу
Тінь. Чорна стрічка.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Categories: Марина Штефуца. Tags: інтимна лірика and пейзажна лірика. No Comments on Марина Штефуца – Нічна елегія

Марина Штефуца – Коли ти зі мною

31.03.2012 19:17

Коли ти зі мною

3D, у техніці розчинення, 2 в 1

 Вдалині мережкою туман,
 Ро’си, мов причастя для природи…
 Поруч, любий, будь, мов талісман,
 Не підпустим смуток, перешкоди.

 Коли ти зі мною, всюди рай,
 Кровотоком – радість у судинах…
 Пий мене, я – твій духмяний чай!
 Тінь, відлуння… ще й ребра частина.

 Це життя належить тільки нам…
 Повен Всесвіт щастя, насолоди…
 Самотужки зводим долі храм…
 Руку дай… ми в небі пішоходи…

 2.

 Сонця ніжні пальці крізь ефір
 Гладять квіт черешні, дня намисто.
 Птах співає вранці мантру гір,
 Ніби нетутешній…. голосисто.

 Квапиться струмочок у похід,
 Випростати тіло хоче, думку…
 Вітер зве в таночок цілий світ,
 Жде хмаринка біла поцілунку.

 Пахне ліс весною, медом – гай,
 Роси, мов причастя для природи…
 Коли ти зі мною, всюди рай,
 Повен Всесвіт щастя, насолоди.

 3.

 Сонця ніжні пальці
 Гладять квіт черешні.
 Птах співає вранці,
 Ніби нетутешній.

 Квапиться струмочок
 Випростати тіло.
 Вітер зве в таночок,
 Жде хмаринка біла.

 Пахне ліс весною,
 Роси, мов причастя.
 Коли ти зі мною –
 Повен Всесвіт щастя.
© Copyright Marina Aldon 2012

Categories: Марина Штефуца. Tags: інтимна лірика. No Comments on Марина Штефуца – Коли ти зі мною

 
  Попередні »