Іванка Сабадош – Слон

Слон

 

В мене є казковий слон,
З’їсть і яблуко, й лимон.
Має хобот, наче сумку
І живе він на малюнку.
З ним дерева розмовляють
Його очі щастям сяють.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

 

Іванка Сабадош – Молитва

Молитва

Господи, завзято
Я молюсь Тобі,
Щастя дай багато
Людям на землі.
Квітів розмаїття
Пестить хай серця
Відверни жахіття,
Будь нам за Отця.

Іванка Сабадош – Митець

Митець

Л.І.Гайду

Ви вчите дива творити,
Розмовляти із зорею.
Всі бажання відтворити
Пензлем, фарбами, душею.
Ви вчите ловити вітер,
Колір, простір відчувати,
З вами можна із без літер
Власну казку написати.

 

 

Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

Як нарцисове намисто,
Квітне наше рідне місто.
Обіймають його гори,
Прикрашають трав узори.
Рідний край здається раєм,
Навіть Тиса тут співає.

Іванка Сабадош – Першій вчительці

Першій вчительці

Д.Б.Нодянош

Ти лагідна, наче мати,
Волосся – немов пшениця,
А очі, як неба шати,
Твій голос – гірська криниця.
Ти учиш, як треба жити,
Ведеш у собор науки.
Неначе весняні квіти
Твої теплі ніжні руки.