Маша і зайчик

Взяв морквинку в Маші зайчик,
Вибіг миттю на майданчик,
Овоч смачно пожував,
Маші «дякую» сказав.

Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Буду ветеринаром

Серед гір, як в казці почуваюся.
Там не так, як в місті метушливо.
Всім деревам щиро посміхаюся,
Бо природа дивна та красива.

А дзвіночки, наче сині келихи
І весь ліс здається тротуаром.
Так люблю пернатих і метеликів!
Буду, певно, я ветеринаром.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Слонику, прийди до мене в гості

Добрий слонику, прийди до мене гості.
Чим тебе сьогодні пригостити?
Не тривож надворі жовту осінь,
Будеш у моїй кімнаті жити.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Ведмедики

Два ведмедики гралися з шишками,
Не було у них іграшок зовсім.
Увижались листки диво-мишками,
А грибочки – шапками матросів.
Слугувала трава пишна ковдрою,
Пили сік лікувальний з криниці.
І здавалася папороть торбою,
І, звичайно же, тортом суниці.

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація

У лісі

У лісі живуть казки,
у лісі легенд багато.
І вітер мої мазки
впліта в свій вінок завзято.
У лісі собор краси,
у лісі багато звірів
І чути пташок голоси,
там хмари ночують сірі.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Сон

Сняться сни мені чудові,
Що ловлю у небі рибок,
Виглядають хмарам з шибок
Сонця промені шовкові.
Розмовляю із землею,
Каже: «Ти візьми в долоні
Насіночки півоній,
З них зрощу сад, парк, алею».
Ґрунту я відповідаю:
«Ми з роси сплетем віночки,
А дощі – наші дзвіночки.
Створим вкупі клаптик раю».
Сняться сни непересічні,
Що на місяці гойдаюсь
І з веселки що спускаюсь.
Жаль, ці мріяння не вічні.

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація

Підводний світ

В підводному світі повсюди дива
Танцюють із раками риби строкаті,
Там бульбашка кожна про сонце співа,
Змагаються певно молюски й лускаті.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Закарпаття

Наше рідне Закарпаття
У віночку із калини.
Ми усі тут сестри, браття,
Діти неньки-України.
В небо тягнуться Карпати,
Кожна квітка, як перлина
Нас не можна роз’єднати.
Бо одна в нас Батьківщина.

Мій кінь

Мій кінь повезе у чарівну країну,
Він знає дороги до краю землі.
Та й там не забуду я рідну Вкраїну,
Бо вдома найкращі і квіти, й джемі.
Мій кінь повезе у казкову місцину
І вітер у гриві гойдатиме день.
Та я повернуся домому, в родину,
Щоб слухати мами прекрасних пісень.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Гори

Рідні гори кострубаті –
Для пташок оселя,
Тут спокійно, наче в хаті,
Сплять зірки на скелях,
Між дерев квітки строкаті
Хміль духмяний стелять.

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель