Є криниця дивна в лісі,
Кришталева в ній вода,
Миє вранці віти вільсі
Й сонцю промені вона.
П’ють із неї трави, квіти,
Бо примножує красу.
Їй співає пісню вітер,
Відганяючи грозу.
Сплять на дні перлини-зорі,
Наче в люстрі, місяць в ній
Роздивляється узори
На руці стальній своїй.
Прилітають до криниці
І зозулі, і сичі,
Під каміння таємниці
Рак ховає уночі.
24 червня 2013
Нарешті… Нарешті збулася мрія і побачила світ перша збірочка віршів Іванки Сабадош. «Крила» – перша поетична ластівка Іванки. Слід зазначити, що вірші дівчинки уже завоювали широкий читацький загал у Інтернеті. Їх перекладають англійською, російською, французькою, болгарською та німецькою мовами. У книжечці крім поезій можна знайти й малюнки Іванки, а також є ноти до деяких творів. Спасибі композитору Миколі Ведмедері! Це він зробив віршики справжніми піснями.
Має мама-кенгуриха
Ранець для малятка.
Сумка затишна, велика,
Ніби справжня хатка.
Любить немовлятко ненька,
Ставить до торбини,
Що нагадує кишеньку,
Ліжко для дитини.
*Малюнок Іванки Сабадош, “Кенгуру”, папір, акрилові фарби.
Я люблю високі гори,
Дивну казку лісову,
Там ромашкові узори,
Причепурюють траву.
Я люблю високі гори
І намисто із суниць,
Солов’їні ніжні хори
Та дзеркальний блиск криниць.
Я люблю високі гори,
З них же видно цілий світ,
Розмовляють з вітром звори.
Нумо, друзі, у похід!
22 квітня 2013
*Малюнок Іванки Сабадош “У похід”, акварель
Ходить вітер між беріз,
Спить у грудні міцно ліс.
Сниться сонечко йому,
Він не дума про зиму.
А під кущиком зайча
Їсть із моркви калача.
Білка знов гризе в теплі
Свій горішок у дуплі.
Десь у нірці їжачок
Розкриває рюкзачок
І грибочки вибира…
Лиш не видно щось бобра!
Ось і коні! Їде віз
По ялинку, певно, в ліс.
Хоч сюди нема доріг,
Але скоро Новий рік.
Із гори на лижах їду,
Треться вітер прямо в ніс.
Не повернусь до обіду,
Не відпустить мене ліс.
Ось ялинка щось шепоче
І рипить незвично сніг,
Потічок льодяник смокче.
Ця зима – пора утіх.
Із гори на лижах їду,
Недалеко вже мій дім.
Я киваю бабці, діду,
Діточкам знайомим всім.
Мамо, мамочко, матусю!
Я до тебе усміхнуся!
Ти для мене, наче квітка,
Зірка, пісня та лебідка.
Мамо, мамочко, матусю!
Знай, тобою я горджуся!
Ти, мов сонечко ранкове,
Чи люстеречко казкове.
Мамо, мамочко, матусю!
До твоїх долонь торкнуся.
Чуєш ти моє серденько.
За добро спасибі, ненько.
На ветках шары и снежинки,
Снежинки из белой бумаги.
Гирлянды – как нить паутинки,
Вокруг серпантина зигзаги.
Верхушки цветная каёмка
Сверкает и манит контрастом.
Лесная красавица – ёлка
Сегодня в наряде прекрасном.
Зайченя зимі радіє!
Біла шубка його гріє!
І жує собі морквинку,
Й поглядає на ялинку,
Щось наспівує завзято…
До малят іде на свято!
Справ багато у зими:
Треба сани готувати,
Розстеляти килими
Із білесенької вати.
Справ багато у зими:
Віднайти гірськії лижі,
Розкидати в лісі сни,
Де блукають звірі хижі.
Справ багато у зими:
Мусить Новий рік зустріти.
І укупі із людьми
Нарядить ялинки віти.
.
Хустське літературно-мистецьке об’єднання "Верховинська плеяда"
© 2024 Хустське ЛМО "Верховинська плеяда" · RSS записів · RSS коментарів