Коли на шлях мій удовичо
Коли на шлях мій удовичо
Негараздів наллється злив,
В підпору я собі покличу
Прадавній співанки мотив.
Із ним віками верховинці
До світла правидного йшли,
Щоб роді їхнього й билинці
Завжди щасливі дні були.
Й не забув ніхто в цім краю
Його співучої краси ,
Бо як смереки вигравають,
Людські не можуть голоси.
Дзвінка он й осені палітра
Знялась мажорамив політ…
І запахів гойда повітря
Цілющих трав на цілий світ.
А на високу полонину
Вівчар трембітою зове,
Щоб в трепеті гірської сині
Єство відчулося твоє…
Ми всі з Карпат, й від Бога значить,
І хочби й в Космос ти поліз,
До співанки поверне вдача
Намилуватися до сліз.
Залишити коментар