Василь Білич – Діамант

                     Діамант

Наче стрічка, в’ється Тиса

По розплетених косах

Між смарагдові ялиці

В шитих бісером лугах.

Срібнострунні води линуть,

В танці хвилі запальні.

Коломийки, полонини,

Солов’ї – і ті хмільні!

Дзвони чутні кришталеві

На вершинах синіх гір.

Юний голос королеви,

Що полонить душі й зір.

Хто хоч раз побочив Тису –

Діамант моїх Карпат,

Буде нею вічно снити

І вертатися стократ!