Новини

У нас нове ім’я

Відтепер Хустське літературно-мистецьке об’єднання «Чиста криниця» називається ЛМНО «Верховинська плеяда» . Ми стали офіційно зареєстрованою неприбутковою творчою організацією і збиратимемось кожен останній четвер місяця о 15.30 в приміщенні центральної міської бібліотеки. На засідання запрошуються всі, кому небайдуже культурне життя нашого краю.

Якщо ви творча людина, пишете вірші, прозу, музику, малюєте, чи просто хочете поспілкуватись у дружній невимушеній атмосфері з цікавими людьми, приходьте за адресою: м. Хуст, вул. Рєпіна, 3.

Голова Хустського ЛМНО «Верховинська плеяда Василь Білич,

заступник Марина Штефуца,

голова ревізійної комісії Вікторія Курденко,

секретар Тетяна Іваненко.

Іванка Сабадош і її «Крила»

Нарешті… Нарешті збулася мрія і побачила світ перша збірочка віршів Іванки Сабадош. «Крила» – перша поетична ластівка Іванки. Слід зазначити, що вірші дівчинки уже завоювали широкий читацький загал у Інтернеті. Їх перекладають англійською, російською, французькою, болгарською та німецькою мовами. У книжечці крім поезій можна знайти й малюнки Іванки, а також є ноти до деяких творів. Спасибі композитору Миколі Ведмедері! Це він зробив віршики справжніми піснями.

«Dum spiro spero» – нова збірка Василя Білича

«Dum spiro spero» – гасло, відоме нам ще з творчості Лесі Українки (у перекладі з латинскої означає «без надії сподіваюсь»), стало назвою десятої збірки Василя Білича. Книжка побачила світ в Ужгородському видавництві «Карпати» і містить кілька десятків творів, написаних виключно російською мовою. Вірші у збірці поділено на три розділи: «Наваждение», «Изгой» и «Вирус».

Слід зазначити, що в «Dum spiro spero» довершенiсть i зрiлiсть думки знайшли вiдповiдну форму, бо автор прагне осмислити й донести до читача невмирущi скарби людського духу. Переважно до книжки увійшли вірші про кохання, бо ж тiльки невмируще почуття любовi гарантує вiчну тривалiсть життя на землi. Висиль Петрович оспівав це велике таïнство як могутнє джерело й оновлення душi. Його інтимна лірика відтворює найніжніші порухи серця, той настрій, що переповнює все єство людини, закоханої у світ, у природу, у людство. Гіперболічні й поетичні алегорії, так характерні для нього, сприймаються читачем життєвими і реальними:

Любая жизнь – любви сладчайшей плод,

А каждая любовь – начало жизни горькой.

Семья любая – это хрупкуий плот,

Что связан тонкою бечевкой.

(«Любая жизнь…)

Таке органічне поєднання людини, природи, всесвіту з почуттями автора змушує читача переживати разом з поетом – страждати, плакати, радіти, кохати:

Как часто в жизни этой бренной

С небес ждем чуда, перемен:

Вот снизойдет Творец Вселенной –

Судьбу даст новую взамен.

(«Как часто…).

Та в той же час Василь Білич це цурається філософської тематики. Незважаючи на зовнішню легкість і доступність, вірші поета глибокі за змістом, актуальні в наш бурхливий і стрімкий час, піднімають вічні питання, що хвилюють людство впродовж усього його існування: в чому сенс буття людини, що таке щастя, що цінніше самого життя, яке місце в ній займають любов і дружба? Поет – завжди філософ. Василь Петрович не є винятком. Його вірші одягнені в таку чудову форму, що мимоволі змушують замислитись над твором:

Рождается обида там,

Где нет взаимности, конечно,

Но веет сыростью беспечной,

Где мыслей властелин – бедлам.

(«Обида»).

Або:

Копить обиды – душу засорять,

Для разума они – страшнее яда.

А мстить за них – себя не уважать

(Лишь малодушным мщение – награда).

(«Прощение»).

Він і страдник, він і провидець, власні муки дають йому можливість знати більше за інших, а отже, і нести тягар відповідальності за оточуючих. Зовнішнє «переродження» відбувається з поетом, має на увазі величезну внутрішню роботу, перевтілення співака в пророка, що несе людям істину.

Из нор глубоких, щелей темных

Предстанет всяк на Божтй Свет:

Плут, казнокрад и вор в законе –

За каждый грех держать ответ.

(«Крест терпенья»),

Чтобы не было причины

Нас в бесчестье обвинять,

Если слово дал мужчина,

Значит, должен исполнять.

(«Если слово дал…»).

Цікавими і змістовними можна назвати і гуморески, вміщені до видання. Вони «розбавляють» серйозність основних творів родзинкою доброї щирої посмішки.Але хочеться звернути увагу на ще один не менш цікавий цикл віршів – це пейзажна лірика. Цiлющим джерелом радостi й натхнення для поетеси завжди була природа. Вона постiйно оживає в ïï думках, спогадах, даруючи душевну рiвновагу, емоцiйне та естетичне задоволення. Часто у своïх творах В.П.Білич персонiфiкує природу і цей глибокий зв’язок з навколишнім свiтом вносить справжню гармонiю в життя поета.

Лишь крепкая вера в силы свои,

В силы Природы и силу Творца

Развеет печали, томленья твои,

Уныния грех прогонит с лица.

(«Лишь крепкая вера…»),

Або:

Еще объята сном природа,

Морозом скован лес, река,

Но воздух чем-то новым бродит,

В нём есть призыв издалека.

(«Пробуждение»).

Особливе місце автор відводить релігійним віршам.

Всему есть свой черед, своя заря.

За ночью темной утро брызжет светом.

Перевернув листок календаря

Экклезиаста тешимся заветом.

(«Всему есть свой черед…»).

Загалом збірка надзвичайно цікава, а вірші мудрі, багаті на образно-стилістичні засоби. Книжка розрахована на увагу будь-якого читача.

2. Знайомтесь, нові імена:

Віта Дядько

«У моєму житті було багато болю, страждань і розчарувань. Та були і щасливі моменти, яких мені ніколи не забути. Безумовно, це моє дитинство, школа, рідні, вчителі, друзі. Це був найщасливіший період. Тема моєї маленької Батьківщини – це основа всього», – зауважує пані Віта.

Доробок жінки багатий на теми та образи, вона знає та любить рідний край, цінує людей та закохана у поезію. Пропонуємо ближче ознайомитися з творчістю поетеси.

Молитва

Молю Тебе, мій Господи всевишній,

Врятуй мене від заздрості й біди.

Врятуй мене від погляду лихого,

Родину – від лихого і туги.

Мій Боже милий, я Тебе благаю,

Синочка бережи завжди мого,

Даруй йому здоровя, сили, міці,

Люби його, оберігай його.

Пробач мені гріхи, о Всемогутній,

Прости за все погане і дурне.

Даруй моїй сімї благословення,

Хай нас біда і горе обмине.

Хай всі щасливі в цьому світі будуть:

Меленькі діти, молодь і старі.

Хай слово Боже люди не забудуть,

Думки хай будуть чисті і святі.

Мої Карпати

Струмочок у горах біжить, шумить,

Прокладує доріжку між камінням.

Над ним дубів високих листя шелестить,

Схиляються до нього з розумінням.

Така приємна прохолода від води,

Повітря чисте, папороть висока.

Вода прозора тихо дзюркотить,

Тут і ялинка, і ліщина, і осока.

Такий прекрасний краєвид Карпат,

Що хочеться від радості співати.

Різноманіття рідеісних комах,

Тут розумієш, що таке – кохати.

Трава шовкова і гриби, і мох,

І їжачок сховався між кущами.

Ветеринара-дятла нескінченний стук,

Дивитись сни б такі ночами…

Пейзаж чудовий – очі в це не вірять,

Приємне під ногами шелестіння.

І все життя про це ти можеш мріять,

Це – справжній рай в прямому розумінні.

Мій вірний друже

Мій вірний друже, ти – моя опора,

Терплячий тато, ніжний чоловік.

Зустрілись ми з тобою не в найкращу пору

І бід дісталось нам на цілий вік.

Не в силах ми нічого вже змінити

І час назад не зможем повернуть.

Нам просто треба якось далі жити,

Життю радіти і синочка нашого ростить.

Благословляти кожен день прийдешнвій,

Благати в долі мужності і сили.

Не падать духом, не кривить душею,

Любить цей світ і це життя красиве.

Вдалині у полі

Вдалині у полі дуб стоїть високий,

Сильний, гордий красень, що вже тут казати.

Він не знає страху, не на те він виріс,

Не на те родився на узбіччі шдяху.

Дружить він із вітром, дружить із дощами,

Шелестить він днями і шумить ночами.

Дубе величавий, чом ти одинокий?

Чом не знайдеш пару в полі ти широкім?

Адже в парі легше жити і радіти,

Завжди в парі краще біди всі терпіти?

Я не одиноакий, є багато друзів:

Птахи, квіти, трави у зеленім лузі.

Сонце й небо, вітер, і осінні грози,

Теплий літній дощик і краса берізки.

Зіроньки яскраві, друг мій – місяць ясний,

Сосни величаві – це мій край прекрасний.

***

Не намагайся ти чужого брати,

В чуже життя влізати так не треба.

Це гріх страшний і совість треба мати,

Щасливим хочеш бути та торкнутись неба.

Дітей чужих сльозинки і дружини

Обернуться тобі великим горем.

Захочеш все змінити, та не зможеш

І будеш жити з вічним в серці болем.

Не спокушайся і не плутай пристрасть із любовю,

Не зазіхай на щастя ти чуже,

Воно тобі обернеться відлунням,

Тобі і в снах не буде спокою уже.

І вернеться чуже страждання бумерангом,

Ти будеш плакать і жаліть себе.

Всю ніченьку, до самого, до ранку,

Від страху ти тремтіти будеш –

Кого він вибере: її або тебе?

Тоді, коли…

Колись усе мине, минуть тривоги

І біль пройде, і промине життя.

Ми підем зовсім іншою дорогою

І зветься ця дорога – небуття.

Ніхто не знає, що це за дорога –

Квітуча й сонячна, чи темна і пуста.

Не буде там батьківського порога,

Не буде і весняного тепла.

Ніхто ще звідти знов не повернувся,

Не розказав, що там і як.

Хай це питання сильно не бентежить,

Поки живеш, про це не думай повсякчас.

Поки живеш, ти думай про живе,

Хоча й про вічне забувать не требаю

Усу проходить і життя пройде,

Тож задивляйся інколи на небо!

Бережіть життя

Добра багато не буває,

І щастя не буває забагато.

Частіше за усе цього не вистачає,

Бажає кожний їх у себе мати.

Не може буть багато і любові,

І друзів, і серцебиття.

Багато буть не може і здоровя,

Тож бережіть найбільший дар – життя.

Молодий гуцул

На високих полонинах, де вітер гуляє,

Випаса пастух отари, на сопілці грає.

У сопілки голос ніжний, аж за серце крає,

Вона в руках у хлопчини, що вірно кохає.

Все літечко буде в горах пастух із вівцями,

Буде згадувать дівчину темними ночами.

Не журися, парубочку, за дівчину милу,

Ти співай, збирай грибочки на усеньку зиму.

Як прийде зима холодна, зійдеш з полонини,

Будеш тоді з милою ти кожної години.

Відгуляєте весілля – небо звеселіє

І сопілка заспіває, бо здійсниться мрія.

Новий рік

Новий рік – це завжди свято,

Це сніжинки на вікні.

Це столи рясні й багаті,

Диво, усмішки ясні.

Дід мороз з торбинкою

І пісні застільні,

Сюрпризи під ялинкою

З тостами суцільними.

Друзі,море радості,

Сонце у 2бокалах»,

Побажання щастя всім

І салютів спалах.

З Новим роком вас усіх,

Українці любі.

Хай добро прийде в ваш дім,

Щастя з вами буде.

У Київському міському Будинку учителя відбувся заключний етап Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії

24 жовтня у Київському міському Будинку учителя відбувся заключний етап Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії. Він включав у себе виставку дитячих робіт – ілюстрацій до віршів, проведення майстер-класів, засідання круглого столу, ярмарку-виставку дитячої літератури та церемонію нагородження лауреатів і переможців фестивалю.

Нагадаємо, що Всеукраїнський фестиваль дитячої поезії, організаторами якого виступили МОНмолодьспорту та Національна спілка письменників України, проводився з метою відновлення у суспільстві та дитячому середовищі інтересу до поезії, активізації творчого потенціалу дітей, виявлення і розвитку талановитих дітей дошкільного віку та молодших школярів, популяризації кращих вітчизняних творів та сучасних авторів, поповнення фондів дошкільних та шкільних бібліотек зразковими сучасними виданнями та поетичними творами.

Під час першого, відбіркового етапу, що тривав з 14 травня до 10 вересня 2012 року, на електронну скриньку фестивалю було надіслано понад 500 листів від учасників. Переможці обиралися шляхом голосування за кращих номінантів на освітньому порталі ПедПРЕСА та за рішенням журі у 3 категоріях.

Процедуру нагородження лауреатів і переможців номінацій провели: директор видавництва «ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСА» Олександр Овчар та співголови оргкомітету Фестивалю – заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський і поет, член Національної спілки письменників України, член Українського комітету Міжнародного ПЕН-клубу Григорій Фалькович.

Електронні книги та дипломи від ПедПРЕСИ отримали:

Номінація «Кращий вірш для немовлят» – Клименко Віра Олександрівна, математик-методист із Києва

Номінація «Кращий вірш для дітей віком від 1 до 3 років» – Сердюк Віра Миколаївна, пенсіонерка, смт Любеч, Чернігівська область

Номінація «Кращий вірш для дітей віком від 3 до 6 років» – Турчина Юлія Володимирівна, вчитель-логопед у дитячому садочку, м. Харків

Номінація «Кращий вірші для молодших школярів» – Воронцова Орина Юріївна,учениця 8-Б класу, МЗШ №34, м. Макіївка, Донецька область

Номінація «Кращий дитячий вірш. Діти до 6 років» – Живчик Софія, 5 років, м. Київ

Номінація «Кращий дитячий вірш. Молодші школярі» – Гриб Дар’я, 9 років, учениця гімназії №11, м. Запоріжжя

Поки тривало інтернет-голосування на порталі ПедПРЕСА, за учасників вболівали не тільки їх друзі та знайомі, а й усі працівники видавництва. Кожен мав своїх улюбленців, проте всіх вразив вірш «Крила» Іванни Сабадош. Саме цей поетичний твір отримав найбільше коментарів відвідувачів порталу – 122. Тому присвоїли Іванці спеціальну номінацію – «Вибір освітнього порталу ПедПРЕСА».

До останнього боролися за перемогу у голосуванні на порталі ПедПРЕСА ще дві учасниці в категорії «Молодші школярі». Ксенію Попович від перемоги відділяло всього 8 читацьких голосів. Тому нагородили її спеціальним призом у номінації «Воля до перемоги».

Справжнім відкриттям став іще один учасник голосування – Антон Кармаза. Хлопчик має талант не тільки до римування, а ще й до музики. Тому Антон отримав від порталу ПедПРЕСА спеціальний приз у номінації «Багатогранність таланту»!

До свята поезії приєдналася і газета для школярів «Клякса». Відвідувачі сайту газети обрали свою переможницю – Аліну Сєвєрську. Учениця одеського ліцею №24 отримала у подарунок сертифікат на передплату газети. Крім того, її вірш опублікують на сторінках видання.

Спонсорами у фестивалі виступили видавництва: «ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСА», «СОЛОМІЯ МЕДІА ПЛЮС», «РАНОК», «ЗІРКА», «СВІТИЧ», «ОСНОВА», «ВЕСЕЛКА», дитячі журнали «ПІЗНАЙКО», «КОТЯ», «МАЛЯТКО», «ЗРОСТАЄМО РАЗОМ», газета для школярів «Клякса».

Заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський привітав лауреатів конкурсу та наголосив на важливості проведення таких заходів. «Це надзвичайно чудово, коли дітей з ранніх літ привчають любити і читати поезію, починаючи від звичайних віршів для дошкільнят і закінчуючи українською класикою. Це сприяє всебічному розвитку дитини та спонукає її до власного творчого самовираження», – сказав заступник Міністра.

Також він зазначив, що Всеукраїнський фестиваль дитячої поезії – це чудова можливість для обдарованих дітей з віддалених регіонів проявити себе та свій талант на всю Україну.

Під час урочистостей для учасників заходу та лауреатів фестивалю виступила Заслужена артистка України, співачка, поет і композитор Леся Горова, переможець Всеукраїнського фестивалю 2011 року «Колискова пісня» Добрицька Олена, хоровий ансамбль юних студентів факультету музичного мистецтва Київської дитячої академії мистецтв.

Окрім цього, найменші з учасників фестивалю представили присутнім свої твори у власному виконанні. Наприкінці Фестивалю Борис Жебровський процитував слова із вірша шестирічної Іванни Сабадош: «Я пошила собі крила…». Як це символічно! Нам всім не завадило б пошити собі крила…

Я пошила собі крила

Із пелюсточок ромашки,

Білі-білі, як вітрила,

І пухнасті, як у пташки.

Як здійнятися до неба?

Як навчитися літати?

Може, хвостика ще треба,

Або просто щебетати?

Я пошила собі крила

Із любистку та із м’яти,

Бо до місяця-світила

Дуже хочеться помчати.

Розболілися вже п’яти,

І матуся вже гукає.

Може, варто пострибати,

Бо земля не відпускає.

Я пошила собі крила

З парашутиків кульбаби…

І на спи́ні їх носила,

Та не слухають, нахаби…

Я старалася так ревно,

Готувала собі шати…

Літаком лише, напевно,

Доведеться мандрувати.

Іванна Сабадош, 6 років

Джерело:

http://slavdnz6.at.ua/news/u_kijivskomu_miskomu_budinku_uchitelja_vidbuvsja_zakljuchnij_etap_vseukrajinskogo_festivalju_ditjachoji_poeziji/2012-10-24-569

“Крила” юної хустянки Іванни Сабадош вразили всю Україну (+ФОТО)

“Крила” юної хустянки Іванни Сабадош вразилвсю Україну (+ФОТО)

Запрошення до Києва на заключний етап Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії стало несподіванкою для школярки з маленького містечка над Тисою. Про те, що вона пише вірші донедавна знала тільки власна родина.

Більше про перспективи учениці Хустської СШ І-ІІІ ст. №6 та вихованки авторської дитячої художньої школи Ласло Гайду говорилося, як про юного майстра пензля. Торік вона здобула дві нагороди міського та обласного рівня у конкурсі “Знай і люби свій рідний край”. Тож перші поетичні спроби “засвітитися” на всю країну через освітній портал “ПедПреса” сама Іванка розціювала, як гру.

Та її вірш “Крила” було відібрано з поміж творів сотень інших школярів і виставлено на інтернет-голосування. Як виявилося, за маленьку дівчинку вболівали не тільки знайомі та друзі, але й усі працівники видавництва. “Кожен мав своїх улюбленців, проте всіх вразив вірш «Крила» Іванни Сабадош. Саме цей поетичний твір отримав найбільше коментарів відвідувачів порталу – 122. Тому присвоїли Іванці спеціальну номінацію – «Вибір освітнього порталу ПедПРЕСА». – йдеться на сайті видання.

Крім того, Іванну Сабадош названо відкриттям конкурсу. Нею зацікавилися у Спілці письменників, і, навіть, планують видати збірку поезій хустської школярки. Цікаво, що вірші дівчинки вже перекладають англійською і читають за кордоном. Як і всі митці, Іванка має власну історію пробудження поетичного дару. Свої «Крила» вона написала після того, як побувала під колесами автівки.

Іванну Сабадош вітали член українського комітету Міжнародного ПЕН-клубу, член Національної спілки письменників України Г.А. Фалькович, відомий український письменник Сергій Пантюк та інші.

Окрім цього, вірш вразив і заступника Міністра освіти і науки України Бориса Жебровського. Він процитував слова із поезії і зазначив: “ Як це символічно! Нам всім не завадило б пошити собі крила…”

Тож ученицю спецшколи №6 із Хуста було названо кращою юною поетесою України.