Мирослав Калинич – Я вірю…

Я вірю – Замок возродится!
Я знаю – не пропаде вун!
І каждый най товды ладится,
Коли ударит на каплицы дзвун…

Вот задзвенит його славетноє былоє,
Часы, коли врагу вбивали і палили,
І царь Раковці мав його за своє,
А туркы силов так і не звалили.

…Задовго ще до того, як мадяре
З старым Арпадом через перевал прийшли,
На горі вже стояли сторожі –
Кыбы чужі із сулльов не пруйшли!

Фото: авторська робота Мирослава Калинича