КОЛИШНІЙ (КОли лиШНІЙ)
А ти тепер всі ночі
Моли Всевишнього,
Щоб глянути у очі
Свого колишнього.
Ти потім зрозумієш,
Що він був не лишній,
Та вернути не зумієш,
Бо для тебе він колишній…
Ти ночами сидиш в онлайні…
Одна у своїй спальні…
Кожну наступну хвилинку
Обновляєш його сторінку.
Навколо самотність дише,
А він тобі усе не пише.
І ти сама не смієш писати –
Боїшся, не знаєш що сказати.
Так просидиш всю ніч…
Твоя гордість погана річ,
Просто будь ти простіша,
Може ще вернеться Міша…
Ти плачеш ночами у подушку –
Він був ближчий за подружку.
Ховаєш сльози від своєї мами,
Усім кажеш що нічого між вами.
Та знай, дитинко, серце не забуло,
Як тобі колись з ним добре було.
Він був кращий, ніж інші…
Та пізно уже – не вернути Міші!
Ти знаєш номер його дому,
Ти маєш номер телефону,
Та не робиш першого кроку,
Хоч минуло уже біля року.
Ти рада би його побачити,
Ти готова все йому пробачити…
За одне його слово “привіт”
Ти віддала би ввесь світ!
Тільки щоб він твоїм був,
Щоби образи всі забув.
Тобі не вистачає його почуття,
Без нього пусте твоє життя…
Послухай ти мене тепер сюди,
Ти без нього в’янеш, як квітка без води.
Він був для тебе справжнім ідеалом!
Зробила так даремно ти з Михайлом…
Дивишся його фото в телефоні,
“А” подарунок стискаєш у долоні,
Згадуєш його щиру усмішку,
Та, на жаль, уже не вернеш Мішку…
© Copyright Михайло Стан 2014
м. Київ, 03 січня 2014 р.
Залишити коментар