Імперія танцю Ірини Гнепи
Мистецтво танцю нікого не залишає байдужим, воно притягує і зачаровує неповторністю, багатогранністю, красою, залишаючи після себе шлейф емоцій і пристрасті… Танець відкриває нові можливості, стимулює до вдосконалення і надає впевненості в собі. Ніколи не пізно почати танцювати, головне — робити це із задоволенням.
Слід зазначити, що заняття хореографією дозволяють дитині всебічно гармонійно розвиватися, приносять користь для здоров’я — фізичні навантаження, пластика, гнучкість, красива постава. Великий плюс бальних та народних танців — виховання правильних взаємин між дівчинкою і хлопчиком, а в подальшому між чоловіком і жінкою, хороших манер і ставлення одне до одного. Хореографія розвиває людину як особистість, додають впевненості, навчає проявляти себе і досягати поставлених цілей.
-Раніше танці вважалися ознакою високої культури. Вся еліта прекрасно володіла танцювальним мистецтвом, – вважає керівник дитячого зразкового хореографічного ансамблю «Хустяночка» Хустської школи мистецтв І.Е.Гнепа. – Це цікаве творче заняття не тільки дарує відчуття сили, свободи і польоту, але й приносить моральну, психологічну та естетичну насолоду.
Народилася Ірина Еристатівна 25 березня 1951 року в с.Комарів Стрийського району Львівської області. З малечку її захоплювала краса та грація динамічних рухів, хореографічна пластика, дівчинка мріяла навчитись володіти своїм тілом, відпочивати душею, танцюючи. Тож вступила до Стрийської балетної школи, де була однією з кращих учениць. На навчання доводилось доїжджати, але це не позбавляло запалу юну, енергійну танцюристку. Коли їй виповнилось 14 років, родина переїхала до Стрия, а в 1966 році Ірина Гнепа вступила до Львівського культурно-освітнього училища. Вчилась наполегливо, старанно, самовіддано, тож її, як найздібнішу випускницю, у 1968 році, керівництво учбової установи направило працювати викладачем до Хустського культосвітнього училища, якому І.Е.Гнепа віддала 16 років праці. З 1965 року талановитий педагог викладає хореографічні дисципліни в Хустській школі мистецтв, а з 2000 року – очолює методичне об’єднання хореографічних дисциплін.
У 1986 році Ірина Еристатівна створила при школі ансамбль. Перша її постановка «Сонечко» в дитячому колективі із супроводом хору молодших класів виявилась вибуховою. Це був шалений успіх, симпатії глядачів, виступи на «біс»… У 1987-1988 роках викладачка створила опери-балети «Вовк і семеро козенят» та «Срібний ключик» (концертмейстер В.І.Чаусов, режисер с.І.Гержик). Із цими номерами колектив виступив на Всеукраїнському семінарі директорів шкіл мистецтв України в м. Ужгород і дістав дуже схвальну оцінку журі. У 1989 році дитячий ансамбль взяв участь у Всеукраїнському огляді-конкурсі хореографічного мистецтва в м. Одесі і з номером «Веселі танцівниці» зайняв почесне третє місце. У 1990 році танцювальний гурт виступив у Румунії на фестивалі «Зелена ліщина», де також був визнаним одним із кращих в державі і виборов срібні нагороди.
З 1990 року «Хустяночка» є постійним учасником усіх міських конкурсів, приймає активну участь у різних всеукраїнських та міжнародних фестивалях, мистецьких заходах. Про це свідчить велика кількість нагород та кубків.
У 2006 році ансамблю присвоєно почесне звання «зразкового хореографічного колективу».
Учні Ірини Гнепи у 2012 році стали переможцями Всеукраїнського конкурсу «Яблуневий цвіт», у 2013 році – призерами (ІІ місце) Міжнародного конкурсу-фестивалю «Сонячна Болгарія», лауреати ІІ та ІІІ етапу Всеукраїнського огляду-конкурсу дитячого мистецтва «Чисті роси» (ІІ місце у номінації «народний» та «сучасний танець), лауреати І та ІІ ступенів обласних фестивалів-конкурсів «Веселковий передзвін», «Юні зірки Мельпомени», Всеукраїнського фестивалю «Білі нарциси» тощо.
Найцікавішими постановками Ірини Гнепи є: «Зазнайка», «Русская пляска», «Гуцульський танець», «Матрьошки», «Веселі танцівниці», «Новорічний вальс», «Подарунок», «Вітерець», «Святковий вальс», «Тірольський танець», «Чарльстон», «Коломийка», «Відлуння майдану», «Помирились», «Український вихиляс», хореографічна картинка за казкою Г.Х.Андерсена «Дюймовочка», «Барви рідної землі», «Мелодії і танці Затисянської долини» та інші. Багато вихованців Ірини Еристатівни вирішили піти стопами своєї наставниці, багато випускників сьогодні займають керівні посади у галузі культури, зокрема, Іван Пастеляк та Олена Курбанова – заслужені працівники культури України, Юрій Павлишинець – заслужений артист Білорусі.
І.Е.Гнепа – творчий, талановитий педагог, умілий керівник та організатор, має високу фахову та науково-теоретичну підготовку. На уроках використовує інтерактивні форми й методи роботи, враховує індивідуальні особливості вихованців, застосовує елементи сучасних технологій, які активують пізнавальну діяльність учнів.
«Танець – єдиний вид мистецтва, в якому ми самі є інструментом,» – вважала відома німецька письменниця Рахель Фарнхаген. «Танець – поема, в ній кожен рух – слово,» – стверджує Ірина Гнепа . І справді, хореографічна композиція стає досконалою, якщо вона створює музику, робить її видимою, дозволяє поринути у вимір високого мистецтва, бо ж кожен номер, як маленька модель життя зі своїми емоціями та переживаннями. Словами не можливо передати безмірне почуття радості, любові до життя, зачарованість існуванням, що охоплюють танцюючу людину. Можна забути рух, але не можна забути настрій, який передається рухами, мімікою, серцем хореографа.
— Мене надихає все, що оточує. Якщо любиш свою роботу і вона приносить задоволення, то й натхнення з’являється, і фантазія прилітає. Коли бачиш результат своєї праці — щирі оплески, то хочеться ще більше зробити, з’являється багато нових ідей. – запевняє Ірина Еристатівна.
До речі, вона не тільки творча людина, чудова вчителька, але й справжній патріот та надзвичайно вродлива жінка. Ірина Гнепа не земна, а швидше — «небесна» особа. Їй подобається творити танець і ділитися ним з іншими. Її завжди емоційні й харизматичні номери відтворюють перлини народно-сценічного танцю та пройняті любов’ю до рідного краю. Яскравий хореограф уміє «намалювати» власний танцювальний шедевр зі справжніми емоціями та прекрасною постановкою.
Марина Штефуца.
Залишити коментар