Першій вчительці

Д.Б.Нодянош

Ти лагідна, наче мати,
Волосся – немов пшениця,
А очі, як неба шати,
Твій голос – гірська криниця.
Ти учиш, як треба жити,
Ведеш у собор науки.
Неначе весняні квіти
Твої теплі ніжні руки.