Іван Бедек – Повертаюся від брата

Повертаюся від брата

Йде поважно осінь з поля,

Вітер тіло пробира,

Край доріг тремтять тополі

Й моє серце завмира.

У долинах села мріють,

Чорні смуги на стерні

Від осель в очах біліє –

Мрійно й затишно мені.

Наче справ було багато –

Але з ними розквитавсь.

Повертаюся від брата,

У якого гостював.

Мов з дитинства повертаюсь

І так боляче мені,

Що років багато маю,

Та радію знов весні.