Часом просто хочеться мовчати
Часом просто хочеться мовчати,
Десь сховатись тихо від усіх.
Ні про кого, ні про що не знати.
Утекти від радості і сліз.
Від думок, від болю і від страху,
Від утіх, від суму, злих очей.
Незабутих спогадів вчорашніх,
Незабутих весняних ночей.
Хочеться втекти від спеки й вітру,
Від морозу, що чимдуж пече.
І лиш дощ крізь блискавку магнітну
Капає на стомлене плече.
Грім говорить голосно і тихо,
Долина в свідомість криком снів.
Пам’ятаю, ти немов під лихом,
Під дощем стояти не хотів.
Залишити коментар