Анна Брень – Вчителька

Вчителька

Її погляд сягає в глибочінь,

Сивина, що вкрадається в скроні,

Тихо мріє про днів далечінь

І сльозу необачливо зронить.

Знов на дошці нам пише слова,

Як колись, в ті дитячії роки,

Її істина й досі жива

Й вічно житимуть в серці уроки.

Знов з собою вона поведе

По шляхах пізнання і навчання,

Знову в казку свою позове,

Де на день-два бувають світання.

Моя рідная Вчителько! Хай

Там, за обрієм світяться мрії.

І в долонях ти завжди тримай

Промінь віри, любові й надії.