Мирослава Попович – Мрія

Мрія

 

Несеться в гору, високо, далеко,

В небесну синь, в хмари навпростець,

Несеться мрія моя, мов лелека,

На крилах сну на диво-острівець.

Вже бачу, де є краще для народу,

Де марево гуляє біле, он.

І гай ранковий, і природи вроду,

Де мрія дійсність – і де сон – це сон.

Я чую солов’їні ніжні трелі,

Тут янголи охороняють світ

Та розливають білі акварелі

На лілій загадкових пишний цвіт.

Хтось, може, не повірить моїй мрії,

Але вона реальна, як і ми.

І гладять крила казки вітровії,

І ходить щастя поруч, поміж людьми.

Десь музика у серці моїм грає,

Сльозинки-перли котяться з очей.

Та це вона. Це мрія тут літає.

У Бога просить доля для людей.