Мирослава Попович – Мрія

Мрія

 

Несеться в гору, високо, далеко,

В небесну синь, в хмари навпростець,

Несеться мрія моя, мов лелека,

На крилах сну на диво-острівець.

Вже бачу, де є краще для народу,

Де марево гуляє біле, он.

І гай ранковий, і природи вроду,

Де мрія дійсність – і де сон – це сон.

Я чую солов’їні ніжні трелі,

Тут янголи охороняють світ

Та розливають білі акварелі

На лілій загадкових пишний цвіт.

Хтось, може, не повірить моїй мрії,

Але вона реальна, як і ми.

І гладять крила казки вітровії,

І ходить щастя поруч, поміж людьми.

Десь музика у серці моїм грає,

Сльозинки-перли котяться з очей.

Та це вона. Це мрія тут літає.

У Бога просить доля для людей.

 

 

Людмила Полякова – моя надія на кінчику ножа

моя надія на кінчику ножа

 

моя надія на кінчику ножа

спливає чорними краплинами

випадково погляд перехопиш

і спиниш дихання на мить

і спогад думкою обпалить розум

кого ж ти стрів як літо пісню доспівало

ти думав просто перехожа

хіба не знав її вустами

до тебе доля говорила

кого ж ти стрів у той осінній переддень

 

 

Людмила Полякова – у зворотному напрямку

у зворотному напрямку

 

у зворотному напрямку

крізь мої пальці

кудись втікає час

синій туман

стиха ридає

у верховіттях душі

мені б іти

але куди

у зворотному напрямку

кудись втікає час куди

 

 

Ярослава Росоха – В Карпатах

В Карпатах

 

В який би не ходила край далекий,

Та найкоротший шлях – назад, додому,

Де обіймуть мене живі смереки,

Де викупаюсь в небі голубому.

 

Тут босоніж я по траві ходила,

Заснуть до ранку не давали роси.

Моя тут пісня здобувала крила,

Аби злетіти в світанкову просинь.

 

І в темну ніч, коли бува нелегко,

Палатиме нам верховинська ватра.

Хай буду я від рідних гір далеко,

Та серцем я завжди в своїх Карпатах.

 

 

 

Ярослава Росоха – Сонечко сховалось

Сонечко сховалось

 

Сонечко сховалось

За овечку-хмарку…

-Яриночко, шукай!

Доки вона почекала

Хмарка вже і пострибала.

 

Сонечко сховалось

За старі смереки…

-Яриночко, знайди!

Доки вона оглядалась

І смерічка засміялась.

 

Тут тихенько сонце

Стрибнуло у річку…

-Яриночко, знайшлось?

Мчить Яринка, а воно

Вже пірнуло аж на дно.

 

 

Ярослава Росоха – Нарциси

Нарциси

 

Нарциси, нарциси ростуть біля Тиси

В долині широкій цвітуть на весні.

Нарциси, нарциси, під Хустом нарциси

Такі беззахісні, в сльозах чи в росі?…

 

 

Ярослава Росоха – Заплакала пишна жоржина

Заплакала пишна жоржина

 

Заплакала пишна жоржина:

-У вазу твою не хочу!

Мій хлопчику, ти не губи мене,

Нехай на землі я росту.

 

 

 

Ярослава Росоха – Блакитні дзвоники

Блакитні дзвоники

 

Блакитні дзвоники скотились з неба.

Так тихо лагідно дзвенять, дзвенять до тебе.

Дзвіночки, дзвоники: – Дзінь-дом!

Це дзвонить дзвоник нам з сонечком обом.

Ярослава Росоха – Хризантеми

Хризантеми

 

Хризантеми із-під снігу виглядають,

На життя надію не втрачають.

Хоч весна далека, але мила

Хризантам серденька обігріла.

 

Ярослава Росоха – Десять жилок чашечки вушанки

Десять жилок чашечки вушанки

 

Десять жилок чашечки вушанки

Нігтики пелюсток… А листки

Обіймають ноги, зігрівають ноги

Серед сосон вічних і серед весни.