Людмила Полякова – моя надія на кінчику ножа

моя надія на кінчику ножа

 

моя надія на кінчику ножа

спливає чорними краплинами

випадково погляд перехопиш

і спиниш дихання на мить

і спогад думкою обпалить розум

кого ж ти стрів як літо пісню доспівало

ти думав просто перехожа

хіба не знав її вустами

до тебе доля говорила

кого ж ти стрів у той осінній переддень

 

 

Людмила Полякова – у зворотному напрямку

у зворотному напрямку

 

у зворотному напрямку

крізь мої пальці

кудись втікає час

синій туман

стиха ридає

у верховіттях душі

мені б іти

але куди

у зворотному напрямку

кудись втікає час куди