Іван Бедек – Пам’ять

  Пам’ять

Юрію Бедеку, який не повернувся з

війни і всім призовникам  1944 року присвячую… Автор

 

За горизонт заходить диск,

Останні промені згасають.

Стоїть похмурий обеліск,

Який минуле пам’ятає.

 

Ліс рук підняв до неба бір,

Немов волаючи до висі:

Верни нам хлопців з синьогір

Для наречених у намисті.

 

Ліс рук підняв до неба бір,

Немов волаючи до висі:

Верни нам хлопців з синьогір

Для наречених у намисті.

 

 

 

 

Іван Бедек – Повертаюся від брата

Повертаюся від брата

 

Йде поважно осінь з поля,

Вітер тіло пробира,

Край доріг тремтять тополі

Й моє серце завмира.

 

У долинах села мріють,

Чорні смуги на стерні

Від осель в очах біліє –

Мрійно й затишно мені.

 

Наче справ було багато –

Але з ними розквитавсь.

Повертаюся від брата,

У якого гостював.

 

 

Мов з дитинства повертаюсь

І так боляче мені,

Що років багато маю,

Та радію знов весні.

 

 

Іван Бедек – Коли на шлях мій удовичо

Коли на шлях мій удовичо

 

Коли на шлях мій удовичо

Негараздів наллється злив,

В підпору я собі покличу

Прадавній співанки мотив.

 

Із ним віками верховинці

До світла правидного йшли,

Щоб роді їхнього й билинці

Завжди щасливі дні були.

 

Й не забув ніхто в цім краю

Його співучої краси ,

Бо як смереки вигравають,

Людські не можуть голоси.

 

Дзвінка он й осені палітра

Знялась мажорамив політ…

І запахів гойда повітря

Цілющих трав на цілий світ.

 

А на високу полонину

Вівчар трембітою зове,

Щоб в трепеті гірської сині

Єство відчулося твоє…

 

Ми всі з Карпат, й від Бога значить,

І хочби й в Космос ти поліз,

До співанки поверне вдача

Намилуватися до сліз.

 

 

Іван Бедек – Отчий дім

Отчий дім

 

Там, де синьо навкруги

Істрункі смереки –

Отчий дім мій дорогий

Із гніздом лелеки.

Спів трембіти лине з гір

І світає обрій.

Кличе серце Синевир,

Лагідний і добрий.

Й знов питляє по плаю

Із світів дорога –

Я вклонятися іду

Отчому порогу.

 

 

Іван Бедек – Син Менчула

Син Менчула

Поету Миколові Рішку присвячую…

Автор

Від Драгова твій іде початок

І глибокий добродійний слід,

Літ прийдешніх сумніви і згадки,

Тут твоє коріння і твій рід.

 

І живуть в нащадках твої вірші,

Далі осяваючи ясні.

З кожним днем вони звучать сильніше,

І палахкотять немов вогні.

 

В далині похмурого Менчула

Сходить твоя вранішня зоря.

Ми тебе, Миколо, не забули,

Кожен тобі серце довіря.

Іван Бедек – Я рождён из горной синевы

Я рождён из горной синевы

 

Я рождён из горной синевы,

Детство ветер рьяно мне взлелеял,

И на нежной простыне травы

След потомкам навегда посеял.

Нет, его не видно, он в душе,

Чтоб познать – отправся в сердце леса,

Там в небесном ты найдёшь ковше

Ночью изумительную пьесу.

Слушай сказку, этот мир любя,

Ведь природа – жизни королева.

Только там найдёшь ты сам себя –

Могут подтвердить Адам и Ева.