Василь Орос – Працівникам культури

velukden2

Працівникам культури

 

Розказати казку, вірша прочитати …

Заспівати пісню, чи на скрипці грати…

Вже майже забуті ожили вечорниці…

Он там «пір оскуби», «ведуть молодицю»….

А там нянько й мамка тихенько співають,

Внучата заслухались, на руках засинають,

«Звізду» ладять внукам, навчають колядку,

Вишивати учать хрестиком вишиванку.

А коли піст Великодній настане,

Лис Святий хрестиком на рушник ляже,

Писачком восковим писанки малювати

Учила бабка, тепер учить мати.

Ця мудрість, цей хист – наших дідів дарунок,

Та для когось бридкий вишивки візерунок,

Ганьбиться няньову пісню співати,

Воліє багатство своє рахувати.

Не знає, не хоче, чи не розуміє,

Що пісня залишиться, а злото зітліє…

На вечорницях хлопці й дівчата будуть співати,

Родженство Христове будуть прославляти.

Хто ж це відроджує, хто ж це розбудить –

Прості сільські «хранителі» культури.

З фіґлями, з піснею встають і лягають,

Словом і танцем край прославляють.

Багатства земного собі не нажили,

В постолах, вишиванках народ веселили.

Але ж про вас чують, про вас люди знають…

Мудрі своїх внуків мудрості навчають…

І слово, і пісня, й колядка, й танець буде,

Допоки живуть ті, що усе це люблять…

Дай, Боже, щоб довго скрипка в руках грала

І давнини зерно щоб проростало.