У нас нове ім’я

У нас нове імя

Відтепер Хустське літературно-мистецьке об’єднання «Чиста криниця» називається ЛМНО «Верховинська плеяда» . Ми стали офіційно зареєстрованою неприбутковою творчою організацією і збиратимемось кожен останній четвер місяця о 15.30 в приміщенні центральної міської бібліотеки.  На засідання запрошуються всі, кому небайдуже культурне життя нашого краю.

Якщо ви творча людина, пишете вірші, прозу, музику, малюєте, чи просто хочете поспілкуватись у дружній невимушеній атмосфері з цікавими людьми, приходьте за адресою: м. Хуст, вул. Рєпіна, 3.

Голова Хустського ЛМНО «Верховинська плеяда Василь Білич,

заступник Марина Штефуца,

голова ревізійної комісії Вікторія Курденко,

секретар Тетяна Іваненко.

В Ужгороді побачила світ «Двійня» Марини Штефуци від «Ґражди»

В Ужгороді побачила світ «Двійня» Марини Штефуци від «Ґражди»

 

Ім’я Марини Штефуци більше відоме користувачам інтернету, насамперед тим, хто творить й відслідковує літпроцес у віртуальному світі. Звідси її ніки, чи то пак – літературні псевдо. Нині цим уже мало кого здивуєш. Однак не перестає дивувати з’ява художнього слова в традиційних обладунках, тобто – у вигляді звичайної паперової книги.

Марина й тут не чужа. Дебютувала у 1999 році збіркою  “Поезії” (Львів, Кальварія). У 2004 році побачила світ наступна книжка – “На мові галактик” (Штюрмер). Цього року поетка йде до читача одразу двома виданнями – “3Dцяте лютого” та “Лабіринт”.

Штефуца Марина (Марина Алдон). 3Dцяте лютого: Із циклу «Щоденник». – Ужгород: Ґражда, 2013. – 124 с.

Штефуца Марина (Марина Алдон). Labyrinth: Поезії. – Ужгород: Ґражда, 2013. – 88 с.

Обізнаний читач не подивує зі згадки тут традицій давньої української літератури, а насамперед – української барокової поезії з її так званими курйозними віршами, вишуканими і незвичайними за формою, з поєднанням зорових і слухових елементів, з фігурними віршами найрізноманітнішого вигляду, як також з віршами-раками, які однаково читаються з обох боків, акровіршами, у яких зашифровано додатковий зміст, віршами-лабіринтами і так далі.

Для менш обізнаних зрозумілішим буде інший контекст. Багато з нас знає російську дитячу іграшку «матрьошку» – дерев’яну ляльку, що складається із вкладених одна в одну фігурок.

Вірші у стилі 3D є саме такими багатошаровими поетичними структурами, тобто в одному тексті ховаються інші, менші  за розмірами.

Авторка розробила декілька технік об’ємних літературних творів. Головні з них – розчинення, коли у «головному» вірші можна знайти одну або кілька розчинених поезій, та зіставлення – коли два тексти читаються, як один твір, або як два різні. Крім того, зустрічаємо у збірці поєднання класичного європейський сонета із японським та застосування 3D техніки до акровіршів.

Загалом «Щоденник» включає 365 творів (за кількістю днів у році), однак у збірці «3Dцяте лютого» вміщено не всі вірші. Причина банальна – брак коштів. Ознайомитися з усім циклом творів можна на сайті: «Марина Алдон. Моя гавань».

Четверта збірка поезії відомої закарпатської авторки “Labyrinth” засвідчує вміле володіння нею словом як тексто- та образотворчим засобом, інструментом оприявлення смислів і артистичної гри ними, не втрачаючи при цьому емоційно-почуттєвої наповненості й естетичної самодостатності.

 

Закарпаття онлайн

Петро Попадинець – Посада в хлібороба є найвища…

Посада в хлібороба є найвища…

 

Посада в хлібороба є найвища…
І вищу світ не видумав іще,
Бо на землі й в найближчому домищі
Хліб на столі для всіх – святиня є.

І перед нею голови схиляють
І президенти, й генії, і ті,
Які самі себе не поважають
За ниці в душах порухи свої.

Святішого нічого не буває,
Ніж хліб насущний з поту у труді,
Що на ріллі від сонця проростає
І надає нам сили молоді.

Господній хліб є лиш початком всьому.
Спасінням людства виступає він.
Й своїм колоссям на шляху святому
Підніме й Україну він з колін.

І ми забудемо провалля днища,
Віддавши хлібу прагнення своє…
Й посадою цією станем вищі…
…А вищу світ не видумав іще.

 

Петро Попадинець – Є в ритуалі виходу на поле

Є в ритуалі виходу на поле

 

Є в ритуалі виходу на поле
Поезія висока й потайна.
І землероб, неначе в ореолі,
Пробуджується ранками зі сна.

Він повагом почне з хліва виводить
Під запахи черемхові коня,
Малого сина викличе з господи –
Нехай ворота швидше відчиня,

Бо зачекалась нива палко плуга
(Принишкла і запрагнула зела),
Хоч іноді й закрутить недолуго
Північний вітер холодом зі зла.

Та сонце потім щедрою теплінню
З чола, мов рушниками, витре піт,
Кудись відверне в далі далечіння
Муругий той непроханий політ.

І знов розсіє рясно з високості
Блискітки срібні весняного дня,
А на якійсь з землі пророслій брості
Веселкою у росах засія.

І затремтить від радості довкола
В уяві хлібороба ярина…
Є в ритуалі виходу на поле
Поезія висока й… таїна.

 

Петро Попадинець – Пройшли морози…

Пройшли морози водохресні

Пройшли морози водохресні –
Й повсюду тихим лад настав,
А новий день порядно й чесно
Весні дає все більше прав.

На вільхах китиці жовтіють
Як мужні вісники тепла
Хоч під посвист буровію
Зима ще шкіриться зі зла.

Їй так не хочеться без бою
Іти безславно в небуття
І заморозити собою
Старається нове життя.

Але потуги ті намарні,
Бо просипається рілля
Й виводять люди господарні
Самими гноївку на поля.

І про врожай майбутній дума
На власній ниві трудівник.
Тому й негоди всі на глуми
Підняти буднями він звик.

Та й про морози водохресні
Забути вже пройшла пора –
Село готується воскреснуть
Для хліба нового й добра.

 

 

Петро Попадинець – Нас єднає з Богом вічно хліб

Нас єднає з Богом вічно хліб

 

Нас єднає з Богом вічно хліб,
Зітканий із поту і надії
Що із ним позбудемося бід
І дійдем до радості виріїв.

Тож весну чекаємо завжди
Як й єства свойого воскресіння,
Щоб прокласти нивами сліди
До людської величі й спасіння,

Бо зело, що кинуте у грунт,
Проросте опорою на в долі,
А душі торкнеться нижніх струн
У колоссі на пшеничнім полі.

Й серед цього орсалу свят
Спинилися, як свідок чудодії –
Це ж хліба із Богом гомонять
І стають для людності месії.

Й звозимо в комори не зерно,
А затуглі в ньому сонця зблиски.
Й буде серце гріти нам воно,
Наче пісня матері з колиски.

З нею в цій завихреності діб
Не втрачаєм потягу до дії…
Й нас єднає з Богом вічно хліб,
Зітканий із віщої надії.

Петро Попадинець – Наш хліб

Наш хліб

 
Насущний хліб… Які святі слова!?
Яка у змісті їх врочистість
Коли в краплинах поту виграва
Душі людської промінь чистий!
Й теплом цого розбуджена земля
Розродиться достатком хлібним,
Щоб Україна впевнено моя
В майбутнє йшла в його ясному німбі.

 

Іванка Сабадош – Криниця

Криниця

 

Є криниця дивна в лісі,
Кришталева в ній вода,
Миє вранці віти вільсі
Й сонцю промені вона.
П’ють із неї трави, квіти,
Бо примножує красу.
Їй співає пісню вітер,
Відганяючи грозу.
Сплять на дні перлини-зорі,
Наче в люстрі, місяць в ній
Роздивляється узори
На руці стальній своїй.
Прилітають до криниці
І зозулі, і сичі,
Під каміння таємниці
Рак ховає уночі.

 

 

24 червня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

Марина Штефуца – Перше вересня

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

 

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Іванка Сабадош і її «Крила»

Іванка Сабадош і її «Крила»

 

Нарешті… Нарешті збулася мрія і побачила світ перша збірочка віршів Іванки Сабадош. «Крила» – перша поетична ластівка Іванки.  Слід зазначити, що вірші дівчинки уже завоювали широкий читацький загал у Інтернеті. Їх перекладають англійською, російською, французькою, болгарською та німецькою мовами. У книжечці крім поезій можна знайти й малюнки Іванки, а також є ноти до деяких творів. Спасибі композитору Миколі Ведмедері! Це він зробив віршики справжніми піснями.