Поезія
В поезії, як у раю,
Усе можливе і прекрасне.
В ній світ душею впізнаю,
Його минуле і сучасне.
В поезії – і я жива,
У ній дума моя бесмертна,
У ній радіє вся Земля,
Бо пам’ять та, ніким не стерта.
Олена Шарга – В твої роковини
02.04.2012 19:04
В твої роковини
Пам’яті батька
Пройшли роки і вже не мало,
Це двадцять літ і стільки ж зим,
Зла смерть прийшла, тебе нестало,
А ти таким був молодим.
І лились сльзи, плач і стогін…
І крик душі, як грім лунав.
Поміж людьми проходив гомін
Що дітей малих лишав.
Земля накрила твоє тіло,
Дні пролітали, дні і шли,
А серце матері боліло,
Сини й доньки твої росли.
Так, доля зла не жартувала
Я їй ніколи не прощу
За те, що батька я не знала,
Що сиротою я росту.
Та що ж дитина розуміє!?
Хто їй зуміє пояснить,
Що смерть нікого не жаліє,
І свічка вічно не горить.
Олена Шарга – Я подих природи відчуваю
02.04.2012 19:02
Я подих природи відчуваю
Я подих природи відчуваю,
Бо нею дишу і живу.
І кожен раз я помічаю
Її незрівняну красу.
Це та краса, як оживають
Дерева всі, степи, поля.
Здалеку птахи прилітають
І чути пісню солов’я.
Коли сіяє ясне сонце,
У тепле літо вабить всіх
У кожне загляда віконце,
Бо чути там дитячий сміх.
Олена Шарга – Іти в життя
02.04.2012 19:02
Іти в життя
Так! Треба йти.
Іти і не зламатись.
І бути завжди сильною в житті.
Упасти – потім швидко-швидко встати.
Бо можна і спіткнутись на путі.
А я слаба!
Така як павутина,
Коли завіє вітер – упаду.
А треба жить для тебе і для сина
І від безсилля ліки я знайду.
Так, віднайду!
Тай корінь сили й духу,
Відвар із нього вип’ю, хоч гіркий.
Ти тільки простягни до мене руку
Віддай свій поцілунок чарівний
Олена Шарга – Де лине в горах пісня верховинська
02.04.2012 19:00
Де лине в горах пісня верховинська
Де лине в горах пісня верховинська,
Течуть потоки і біжать струмки,
Живе там тепла ласка материнська,
Бо там родилися мої батьки.
Горяча кров тече в моїх жилах,
А серце кличе знов у ті краї.
І я лечу на вітрах дужих крилах,
Душа співа, як пташка на весні.
У квітці радість принесуть лелеки,
Веселки роси п’ють у цім краю,
І до землі вклоняються смереки,
О, краю мій! Як я тебе люблю.
Олена Шарга – Я хочу випити всі чари
02.04.2012 18:59
Я хочу випити всі чари
Я хочу випити всі чари
Такі п’янкі, такі хмільні…
Щоб полетіти аж під хмари,
Щоб бути цвітом на весні.
Я хочу випити всі чари,
Які і душу загоять.
Заграє серце, як цимбали,
Слова у пісні задзвенять.
Я хочу випити всі чари,
Як краплі чистої води!
Щоб українці щастя мали
Сьгодні, завтра, назавжди.
Я хочу випити всі чари!
Я вип’ю з чаші аж до дна,
Щоб зникли всі страшні примари,
Щоб Україна розцвіла!
Микола Фенцик – Синьогори
02.04.2012 18:55
Синьогори
Слова Івана Калинича
Коли не погляну на сині Карпати,
На ріки, зелені ліси,
Від радості пісню хочу я співати –
Ніде я не бачив такої краси.
Приспів:
Синьогори, Синьогори,
Мов безмежне синє море,
Хто вас бачив, Синьогори,
Не забуде вас ніколи.
Сади там квітнуть попід Синьогори,
Мов писанки села, і рідні міста.
Красуні гуцулки стрункі, чорноброві
Піснями чарують юначі серця.
Приспів:
Там хвилі бурхливі сріблястої Тиси
Велично спливають в далекий Дунай,
Там зіроньки білі духмяних нарцисів
Вінком прикрашають оновлений край.
Приспів
Микола Фенцик – Синевирське озеро
02.04.2012 18:53
Синевирське озеро
Слова Василя Білича
Там, де сивий вітер пестить полонини,
Де стрімкі потоки стрімко мчать із гір
У гірських долонях зблискує перлина,
Диво дивовижне – мрійний синевир.
Понад берегами у рядах ялиці
Віями пухнастими ніжно шелестять,
А посередині острівець – зіниця
Задивився в небо, де орли летять.
Чистого кришталю в нім води глибокі
Зачарує серце дзеркало блакить
І здається часом, що морське око
Дивиться на тебе тисячами літ.
Микола Фенцик – Чаклунка
02.04.2012 18:49
Чаклунка
Слова і музика Миколи Фенцика
В небі синім сяють зорі мерехтять в імлі.
Срібна стрічка в’ється звором там в далечині.
В пишних травах полонини вітерець спочив,
Чорний полох у долині вечір розстелив.
Сняться серцю цілу нічку синь очей твоїх,
Мила постать не зринає із думок моїх.
Ти мене, мов та чаклунка, кличеш кожну мить
Під берізку що в долині на вітру шумить.
Під берізку білокору, гарну та струнку,
Де тебе зустрів я вперше в житньому вінку.
В небі синім сяють зорі, сяють нам вони.
Сяють серцю щохвилини ген із далини.
Микола Фенцик – Мова
02.04.2012 18:44
Мова
Слова Марини Штефуци
Не раз ми Господа благали,
Щоб зникла геть ворожа мла.
Не раз наш край поневіряли,
Та наша мова й так жива.
Приспів:
Мова, рідна мова –
Гомінкий струмок.
Лине веселкова
Пісня ластівок,
Мова колискова,
Наче сонця світ,
Мово, рідна мово, –
Україні цвіт.
Тортури мучили хоч скільки
Вкраїну дотиком скорбот.
Та мова, як священні ліки
Зцілила змучений народ.
Приспів.
Країна наша самоцвітом
У кожнім серці майорить,
І мова сяє зорецвітом
І не згасає ні на мить.
Приспів.
