Митець
Митець завжди живе в уяві
Свого майбутнього творіння
І як від сонця, при появі
Думки світліють від прозріння.
І він бере із свого серця
Краплини Божого натхнення
І як із чистого джерельця
Пливе майбутнє в сьогодення.
Зібравши в жмут своє сумління
Свого, підкорюючись гласу,
Відкинувши земне тяжіння,
Відкрив нам інший вимір часу.
Його життя йде до спіралі
Досяг він сьомого вже неба,
Але іде все далі й далі…
Це послідовникам, так треба.
І де межа, ніхто не знає…
Землянам це ще невідомо.
У творчість душу всю вкладає
І робить це цілком свідомо.
Нехай життя його минає
І прийдуть нові покоління,
Але душа його співає
І буде жить в своїх творіннях.
Залишити коментар