Людмила Полякова – моя надія на кінчику ножа

моя надія на кінчику ножа

 

моя надія на кінчику ножа

спливає чорними краплинами

випадково погляд перехопиш

і спиниш дихання на мить

і спогад думкою обпалить розум

кого ж ти стрів як літо пісню доспівало

ти думав просто перехожа

хіба не знав її вустами

до тебе доля говорила

кого ж ти стрів у той осінній переддень

 

 

Залишити коментар