Анна Брень – Часом просто хочеться мовчати

Часом просто хочеться мовчати

 

Часом просто хочеться мовчати,

Десь сховатись тихо від усіх.

Ні про кого, ні про що не знати.

Утекти від радості і сліз.

 

Від думок, від болю і від страху,

Від утіх, від суму, злих очей.

Незабутих спогадів вчорашніх,

Незабутих весняних ночей.

 

Хочеться втекти від спеки й вітру,

Від морозу, що чимдуж пече.

І лиш дощ крізь блискавку магнітну

Капає на стомлене плече.

 

Грім говорить голосно і тихо,

Долина в свідомість криком снів.

Пам’ятаю, ти немов під лихом,

Під дощем стояти не хотів.

Залишити коментар